Дарина Лапіна
Що може бути смачнішим, ніж різдвяний борщ? Борщ, зварений у рідному Херсоні. Сьогодні — вже не у своєму будинку, але у своєму місті. Серед рідних і своїх людей. З відчуттям дому, яке не зруйнувати жодними стінами. Цей борщ — про пам’ять і про життя. Про те, що ми тут. Про те, що Херсон живе. Дякую, Захисникам і Захисницям України.
***
Укриття стали простором життя для маленьких херсонців.
У Херсоні вже кілька років поспіль дитинство минає не у дворах, а в укриттях. Через постійні обстріли та атаки дронів перебувати на вулиці небезпечно в будь-якому районі міста.
Тому саме укриття стали місцем, де діти можуть побігати, поспілкуватися, займатися спортом і безпечно відчути свята.
***
Вчора росіяни тричі “побєділі” стратегічний об’єкт Херсона – Центральний ринок. Бахкало так, наче біля дому, хоча він від нас за 600 метрів. Це вже в них традиція – як Різдво, то шалений обстріл як не Сільпо в центрі, так ринку, а то і одного і другого разом. Шкода загиблого працівника ринку і поранених. Комунальники чистили розбите, то орки ще двічи починали туди бити.
***
В Херсоні випав перший сніг. Практично на Різдво! Ось би з дітьми вийти у двір пограти, як раніше. Але й діти виросли, й вийти неможливо.
***
Світла немає, тепла відповідно теж, на вулиці сніжить, то ж поки немає ворожих дронів, то гріємось біля комину. Згадую, що зять розповів, що вони навіть окопними свічками зігріваються тільки вдень, коли дрони з тепловізійними прицілами не літають, бо вночі видно ті свічки. Дай Боже не сильні морози, щоб на Сході і Півночі хлопці не мерзли.
***
Сніг у Херсоні – подія нечаста, але саме тому така особлива: він наповнює місто тихою магією.
На другий день Різдва зима ніби вирішила подарувати трохи світла й на мить сховати рани війни під білою ковдрою.
Марина Поліщук
