Ян Ярчук
Наше місто існує тепер лише на карті… і в пам’яті.
У спогадах, де ще стоять знайомі будинки, де ще чути голоси знайомих і до болю близьких людей.
Де, заплющивши очі, ти можеш спокійно пройти будь-яким маршрутом, відтворивши найменші деталі: паркан сусідів — на ньому дикий виноград; дорогу з кожною тріщинкою на ній; троянди на площі; звук з яким каштани розбиваються об бруківку.
Коли готовий віддати пів світу за шум Дніпра і голос з автовокзалу, що маршрутка «Берислав — Нова Каховка» відправляється о 7:15.
Ми — мешканці Херсонщини. І ніхто з нас не вижив на цій війні.
Тепер ми — перероджені, ті, хто зібрав себе з мільярдів уламків, ті, хто заново навчився дихати.
Люди без минулого, з вирваним корінням. Ті, хто бачив смерть занадто близько.
Ми — ті, хто мовчать, бо слів більше нема. Ми — ті, хто все ще тримаються, хоч нам самим іноді не зрозуміло, як.
І ті, хто ще не втратили здатності мріяти й діяти. Ми все ще тут.
Ми щиро вдячні містам і селам, що нас прийняли.
Але… нам ТРЕБА додому.
До наших руїн і згарищ. Просто треба — навіть якщо дому вже нема.
***
В цих всіх планах, в яких за словами політичного Олімпу США «обидві сторони мають погодитись на поступки», найбільше цікавить власне перелік поступок болотних.
По нам все традиційно: віддайте Донбас, зменшіть армію і види зброї, поверніть державний статус мові болотних разом з болотними попами. То всьо панятна.
А по ним? Ну хоча б не перелік, одну, поступку, хтось чув?
***
Містом курсують напівзашиті фанерою тролейбуси, через те що маршрути в них тепер значно коротші (не далі ніж центр міста), вони повільно рухаються один за одним, наче це якийсь сюрреалістичний дитячій атракціон.
***
Коли мені кажуть, що у домовленостях є слова про заходи союзників, що можуть включати у разі чого використання збройної сили, то особисто я там бачу лише слово “можуть”.
От можуть включати, а можуть і не включати. Бо навіть обіцяти, не значить женитися. А тут і не обіцяють, а кажуть, що може й женяться. Що означає: ага, побігли)
***
дуже символічно отримати чергові русняві забаганки у цей день. і може чим старше стаєш, тим менше якогось розпачу і фрустрацій, які були 12 років тому. а більше якогось розуміння, шо листопад не той місяць, коли треба драконіть українців.
***
А у нас в Херсоні смородина квітне і бджілки на хризантемах осінній нектар збирають, а у вас?
***
З Днем гідності і свободи! Світло на нашому боці, і це те, що маємо пам’ятати.
Марина Поліщук
Дарина Лапіна
