Марина Поліщук
“Кількість травмованих малюків уточнюється” — і ти в ступорі від подій у Харкові, наче цього не могло статися, наче вночі не загинула мама з двома дітьми, наче наш сусід не схиблений на ідеї всіх нас знищити.
***
Ті, хто завдає болю іншим, мають пам’ятати: життя має власну пам’ять.
Воно не карає — воно повертає.
І коли ти думаєш, що тебе це не стосується, доля просто відкладає відповідь на потім…
Як живеться нині тим, хто втратив свої оселі, має мізерні пенсії і ще вірить і молиться за українців?
Біль і сльози – реалії виживання в Україні для багатьох.
***
Когда херсонцам говорят, что в них летят 3 каба, они не прячутся..
Они прислушиваются.
***
Наш жовтневий Херсон.
Такий рідний, для багатьох із нас зараз далекий…
На фото він виходить дуже гарний, але коли дивишся своїми очима, дуже боляче бачити його таким розбитим, розхристаним, неначе розпинають кожного дня…
Але Херсон тримається…
***
Дивлюсь на фото з колишньої Суворова: а одоробалу (херсонці знають, про яку будівлю мова) хоч би хни. От чого не жалко було б. Може на цей кошмар сальдівських часів нарешті щось скинуть.
***
Нам треба брати приклад з Ізраїлю і вчитися жити з сусідом-алкоголіком. Не виживати, а успішно жити і творити. Ростити дітей, будувати бізнеси і державні інституції. І періодично усім треба буде служити у війську.
Нічого незвичайного для українців в цьому немає. Ми тисячі років живемо і воюємо на цій землі, якій Богом визначено бути колискою і брамою Європи. Бути щитом для європейської цивілізації, яку хочуть зґвалтувати і з’їсти дикі азійські сусіди.
Генетичні дослідження ДНК українців показують, що ми живемо на цій землі як мінімум 10 тисяч років. І ще жодного разу наш рід не переривався. Жодного разу ворогам не вдалося знищити нас під корінь. Може тому, що ми також дикі і войовничі.
Ми завжди воювали на цій землі.
І будемо робити це далі.
***
Нам кажуть вести перемовини з істотами, які цілять півсотні дошкільнят. Про решту я навіть згадувати не буду. Ви тільки уявіть, що має відбуватись в голові “офіцера”, який віддає наказ удару по садочку.
Храбан Діана
