Дарина Лапіна
Особливості херсонської ранкової пробіжки:
– придивляєшся вверх, треба відрізняти ворон від інших «летаючих»
– придивляєшся під ноги, бо осінь розкидала не тільки листя
– прислуховуєшся, іноді вимикаєш навушники
– тримаєш напоготові ультразвуковий відлякувач від собак, хоча вони вже на нього не реагують, бо чули вже все й гірше
– налобний ліхтарик вмикаєш при необхідності
Так, це не лайтова осіння пробіжка, але перемагає бажання жити, як в мирний час. Сьогодні бачив ще двох таких бігунів, як я. Не все так і погано
***
Вже пройшли ті часи, коли казали “Херсон 3 обласний центр, який захопили після 2014 р” або “Херсон – другий Маріуполь” і все більше досягається першість.
1 – звільнений обласний центр після 2014 р.
1 – обласний центр під систематичними дроновими атаками
1 – обласний центр знищений після деокупації
1 – під систематичними і масованими артилерійськими обстрілами
І не так вже багато часу залишається, як стати найбільш атакованих міст в історії, якщо врахувати, що наразі вже 1330 день із 1425 встановлених за Сараєво.
***
Херсон 16.10.25
2 медичні заклади пошкоджені внаслідок обстрілу міста.
У Херсонській дитячій обласній клінічній лікарні вибуховою хвилею було вибито вікна. У Херсонській міській клінічній лікарні ім. О. С. Лучанського снаряд упав у парковій зоні біля сховища. Пошкоджено вікна у відділенні неврології і поліклініці, травми отримав охоронець лікарні.
***
І знову я в рідному Херсоні. Попри всі виклики та постійні обстріли містяни живуть, працюють, садять квіти, підтримують один одного. І природа радує своїми яскравими барвами – золота осінь…
***
Аграрії попереджають: через відсутність електроенергії найбільше подорожчають молочні, м’ясні вироби, хліб та овочі.
***
Останнім часом частіше якісь неадекватні дорікання тим, що мешкаю не в Херсоні. Недавно жінка, яка була такою милою наче, на моє питання, чому вона порівнює Україну з північною Корею, замість відповіді написала, ніби то я не маю права взагалі називати Україну своєю державою, а тут на мій коментар про те, як я мрію і уявляю, що повернуся, пишуть, ніби ніхто і зараз не заважає.
От що в психіці людей змушує їх бути зверхніми і щеголяти своїми коронами? До того ж вони навіть нічого і не знають і їм байдуже, хто та людина, якій вони дорікають, її обставини…
Цю неадекватність можна виправдати тривалим психічним напруженням. Але ж тримайте якось себе в руках. Ніхто не давав нікому права судити чи вказувати комусь, що робити що не робити і де жити.
Людяність і тактовність ніхто не відміняв.
Марина Поліщук
Храбан Діана
