Дарина Лапіна
Коли в нас четверо загиблих і десять поранених – це статистика. А коли в інших областях таке стається, оголошують траур. Тому в нас дві реальності. Херсонцям здається, що вони залишилися із своїм болем сам на сам.
***
Нещодавно гостювала у доньки в Миколаєві. Побачивши, що на годиннику вже по третій, за звичкою почала квапити її – мовляв, треба встигнути в магазин. Доньку це насмішило – там крамниці працюють до ночі. Це в Херсоні після третьої на вулицях вже майже немає людей.
***
“Як ви? Так неспокійно в Україні, у нас КАБи під Херсоном, як на батуті цілий день, обстріли, носа не виткнеш…” Це мама мені пише, такі повідомлення майже щодня. І це відповідь на запитання, чи я планую повертатися додому найближчим часом.
“Додому” — хороше слово. Тільки де тепер дім? Людина звикає до всього, це правда. І до відсутності дому теж, до розлуки, звикає не бачити те, що бачила щодня, що було рідним і невіддільним, звикає будувати своє життя на новому місці, хоча це був і не її вибір — покинути все.
Я в Україні, для мене це головне. Зі мною моя дитина (хоча не зовсім зі мною, вона має своє життя, та все ж). А до Херсончика ми ще повернемося. Аби дочекався.
***
Сьогодні свято у тих, хто працює там, звідки всі розбігаються. Вони варті того, щоб ви зайшли на сторінку ДСНС та їх привітали.
17 вересня – День Рятівника.
***
Херсон в передосінню пору гарний.
Осінь тут підкрадалась не з кольору листя.
В середині вересня на світанку над плавнями та понад Дніпром починає стелитися серпанок. До початку жовтня це вже густий ранковий туман.
Бабине літо ще дає проводити на Арештанці репетиції до посвяти в курсанти мореходки.
Покрова, посвята й лише після – прохолодно.
***
Росіяни продовжують спроби висадитися на островах у районі Дніпра — від Нестриги та Забича до Великого Потьомкіна і Білогрудова. Однак усі зусилля безуспішні.
За минулу добу зафіксовано 87 дронів “Shahed”. Більшість ЗСУ збили або знешкодили.
Храбан Діана
Марина Поліщук
