Марина Поліщук
Білозерка здригнулася. Підстрибнула раз і два, і три… Кодного разу, наче ближче і ближче… Вода на озері додає відлуння звуків.
Кілька КАБів несамовитих і зі звірячою хижистю добивають Острів. Можливо, він кричить… чи стогне…
Що я відчуваю?
Душа, ніби давно тріснула і тихо витікає кров’ю…
Це не страх. Він давно «заглух»/пропав.
Він витерся, як звук сирени, що лунає щодня. Вона для мене не тривога, а фон.
Психіка вмикнула захист – не відчувати. Це простіше, ніж горіти щодня протягом трьох років як в аду.
Я знаю, що то не про сміливість. Це – виживання в онімінні, де серце стихає, щоб не розірватися.
Прям зараз, коли земля тремтить, це щось типу варива з болю, безсилля і злості…
І жодного виходу тут у Херсоні/Білозерці не видно. Тільки стоїш і дихаєш попелом…
***
Херсон під жахливими обстрілами. Люди тримаються і підтримають ЗСУ. кожен день йде молитва. Окупація, це дуже страшно і принизливо. Ми вже там були. Цілодобові крики з катівень, сморід горілої людської плоті з крематоріїв по всьому місту. Страшенний інформаційний пропагандистський тиск, відсутність зв’язку з Україною, ЦЕ АД!!!! Якщо комусь здається, що це норм людей залишити на такі страждання, це люди, які на боці агресора. Нікого і нічого не можна віддавати сьогодні! Тому, що завтра не буде вже кого і чого віддавати. Мета ворога, щоб нас не було і він всіми силами буде намагатись її досягнути. Херсон цілодобово молиться і тримається, попри страшенні обстріли! Ми віримо і довіряємо Господу! І ви моліться. Як що ми звідси вийдемо, не буде чого захищати, тому, ми нікуди не підемо.
***
Виходячи зі слів Рубіо головне в питанні перемир’я – це території. Статус окупованих росією територій України буде предметом перемовин Трампа та путіна.
Вони узгодять позиції, а потім почнуть «вмовляти» Зеленського. На трьохсторонньому раунді перемовин він буде один проти двох. Відсутність на такому саміті європейських партнерів – це дуже погано.
Схоже на те, що США та московія знайшли точки дотику і хочуть виробити єдині підходи тиску на Україну.
***
Херсон – це місто сили, стійкості й любові.
Попри обстріли, втрати, біль – воно живе.
Бо живуть ті, хто його любить, хто про нього дбає та пам’ятає, хто мріє повернутися, обійняти рідні вулиці, вдихнути повітря свободи.
Біль – не слабкість. Це частина боротьби.
І любов до Херсона – вже є перемогою.
***
Чергова порція уламків від снарядів – ранкові знахідки в Херсоні. Хоча, їх особливо і шукати не треба – таких “подарунків” повно на вулицях міста.
***
На жаль, Су-34 не збили… Але це питання часу.
***
З заміною пікселя не прокатило, зато з мульйоном нових камер для працівників ТЦК вийде! Бо ремонт доріг і висадження газонів вже поділені. А можна ще раз номери на машинах поміняти.
