Дарина Лапіна
І знову я в Херсоні: південно-гарячому, квітучому, з соковитими кавунами і динями. І в той же час такому небезпечному у зв’язку з постійними обстрілами і дроновими атаками русні…
***
Херсон. 31 липня 2025 року. Старий чоловік стоїть і дивиться на дитячий майданчик і я бачу на його очах сльози. На дитячому майданчику граються кілька діток.
Старий чоловік несподівано звертається до мене: “Не повіриш, вперше бачу так багато дітей, що просто граються на майданчику, а пам’ятаєш, як до війни їх було багато. Кожен майданчик заповнений дітлахами. Аж мурахи по шкіри пішли і сльози не можу стримати”.
“Повернуться діти до Херсона і все у нас буде добре” – відповідаю.
“Так, повернуться. Цим і тримаюся” – відповів дід.
І ми розійшлися кожен по своїх справах.
***
Вчора вранці, десь о 7.45, стався дуже гучний вибух. Подумала, що це вже, мабуть, на нашу покрівлю. Але ні. Це мразійський дрон залетів за сусідками просто у відкритий гараж, куди вони від нього тікали. Добре, що там є “таємна” двєрка, куди вони вспіли вискочити, бо дрон вибухнув і почалася пожежа, яку теж вспіли загасити своїми силами. Жінки відбулися мілкими уламковими пораненнями та синцями. “Сафарі” на людей у Херсоні триває.
***
Я живу на вулиці, яку тиждень тому назвали червоною зоною. як жили люди, в тому числі діти, так і живуть. нічого не змінилось. хто хотів виїхати – давно виїхав. а насильно нікого не погонять з рідної хати. тому всі ці поставнови ХОВА не більше чем пуста болтологія.
***
Сьогодні зранку росіяни вбили маму трьох дітей у Херсоні. Просто так. Просто ще один удар по місту, яке вони обстрілюють щодня.
Троє дітлахів – 2008, 2010 і 2011 року народження – зараз у лікарні. Живі. Під наглядом лікарів. У всіх – гостра реакція на стрес.
Життю дітей нічого не загрожує. Але зруйноване життя – це не про тілесне. Це про те, чого вже не повернути.
Щирі співчуття рідним. Війна забирає найдорожче. І кожен такий день – це не просто статистика. Це – наш спільний біль.
***
з приводу “пропозицій”.
Насправді відповіді вже написані і озвучені були на подібні “пропозиції”
Існує легенда: коли Філіп Македонський (батько Олександра) підійшов до стін Спарти, він надіслав спартанцям послання, в якому говорилося: «Я підкорив всю Грецію, у мене найкраще у світі військо. Здавайтеся, оскільки якщо я візьму Спарту силою, якщо я зламаю її ворота, якщо я проламаю таранами її стіни, то нещадно знищу все населення і зрівняю місто з землею!». На що спартанці/лаконійці відправили найкоротшу відому відповідь: «Якщо». І Філіп II, і згодом його син Олександр Македонський обходили Спарту у своїх походах.
Ще згадала: “Прийди і візьми” (давньогрецькою ΜΟΛΩΝ ΛΑΒΕ, “Молон лаве”)
Марина Поліщук
