Ян Ярчук
Дехто каже, що Херсонщина, це край географії, але насправді це – стан душі. Хто побував тут хоч раз, ніколи не забуде тутешнього сонця, вітру та ароматів полині й чебрецю, настояному на південному сонці. А Дніпро? Ви тут його не впізнаєте! Він пливе повільно, немов медитує сам з собою, розливаючись на десятки рукавів, обмиваючи береги і затримуючі час історії. І якщо станеться так, що рідкі гості із столиці приїздять у справах, то Дніпро навчить гостей сповільнитися. Столичний ритм розбивається об цю тишу, і людина раптом розуміє: степовий вітер, що носить у собі присмак свободи, важливіший за всі її колишні клопоти, а річка яка запросить занурити пальці в її теплу прозорість, це таємна магія блаженства.
Місцеві люди ж тут, наче продовження цього ландшафту. Їхні обличчя обвітрені, як скелі, руки грубі від праці, а в очах та сама широчінь, що й у степу. Колись давно вони мріяли про волю, тепер же вони живуть нею. І якщо ви спитаєте, де народжується воля, то відповідь буде – саме тут , в степу і кується ДНК волі. Люди степу і волі – це про Херсонців.
***
Перевернуті війною сенси буття… Шлях до сакрального – це подорож до рідного дому… Такі звиклі життєві речі: обійняти маму, загорнутися у декілька коротких хвилин тиші, торкнутися стін, зварити ранкову каву на своїй кухні, потримати у руках перші дитячі сандаліки своєї вже дорослої доньки, здивуватися, як виросли дерева під вікнами ( радію, що так щільно, бо маємо додаткове природнє світломаскування) День -вдох, день -видох, і знову в путь.Щогодини – вибух, щопівгодини – дрон… 40 градусів жари, з 10-00 до 17-00 відсутня вода, дійти до найближчого магазину майже подвиг, винести сміття до бака у дворі – ризик для життя.. Та всупереч всьому моє розтрощене та майже порожнє місто дерев’яних вікон живе й зберігає нашу херсонську екзотику й автентичність: є й знамениті херсонські кавуни, і солодкі рожеві помідори, й пахкі дині! Як же все це по-рідному смакує й пахне – голова йде кругом.. І “підступні” сльозі – самі по собі просяться.. Але ж – ні-ні… Не можна. Бо мама так щасливо посміхається, коли доця поряд.
***
Зовсім не хочу, щоб війна пришла у якусь громаду, але завжди хочеться сказати тим, хто зверху дивиться на біженців: приїздіть до нас, поживить хоч трохи, відчуйте на собі… А потім диктуйте свої умови… , злюсь…сильно злюсь..
***
“Ми проводили перемовини багато разів… однак президент Путін виходить і запускає ракети по деяких містах, наприклад, по Києву, вбиваючи багато людей”.
Трамп заявив, що скоротить 50-денний дедлайн, який він раніше встановив для очільника Кремля для досягнення мирної угоди у розв’язаній РФ війні проти України.
***
У Росії колапс в аеропортах: хакери заявили про атаку на найбільшу авіакомпанію.
Найбільший авіаперевізник РФ “Аерофлот” скасував щонайменше 49 рейсів із московського аеропорту Шереметьєво. У терміналах – хаос і довгі черги. Офіційна версія авіакомпанії – “технічний збій”.
Водночас хакерське угруповання Silent Crow та білоруські “Кіберпартизани BY” взяли відповідальність за атаку. Вони заявили, що перебували в системі “Аерофлоту” близько року та знищили його ІТ-інфраструктуру.
***
Здати кров — це врятувати кількох людей.
Зараз. У своїй громаді. У буденності.
Достатньо зареєструватися в резервний список донорів і отримати запрошення на донацію тоді, коли ваша група крові найбільш затребувана.
Херсонський обласний центр служби крові запрошує.
Марина Поліщук
