Ян Ярчук
Попри щоденні обстріли та руйнування, херсонці продовжують доглядати за територіями біля своїх помешкань. У районах, які вважаються більш безпечними, саджають та поливають квіти, дерева, оформлюють клумби, облаштовують інсталяції та займаються ландшафтним дизайном.
***
Особисто у мене, як і у багатьох з нас, з початком повномасштабки було дуже багато питань до цивілізованого старого світу.
Але зараз питань практично немає.
Новий світ цементується нашою кров’ю.
Тримаємось.
Слава Україні!
***
Намагаюсь хоч якось втримати баланс, бо до війни неможливо звикнути. Звикнути можна до іншої квартири чи роботи. До астигматичних окулярів та габаритів авто. До неслухняної собаки, зубних протезів, довгих нігтів та розрекламованої дієти Беверлі Хілз. До іншого стільця, телефона, туфель та брекетів. До маршрутного таксі. Їжі без цукру чи без солі. А як до канонади, бомбардування, артилерійського вогню? Отож фраза «Люди до всього звикають» зовсім не працює, оскільки неможливо обжитися посеред небезпеки та призвичаїтися до безсонних ночей. Несила витримати, коли героя везуть на щиті та зберігати спокій, коли дитина боїться залишатися в кімнаті навіть на кілька хвилин і все розпитує про ядерну бомбу.
***
Похоже, даже после освобождения Левобережья Кинбурнская коса еще долго будет оставаться запретной зоной, по причине мин и оставленных боеприпасов. Да с сожженными лесами и перепаханными взрывами разнотравными лугами, коса потеряла 90% своей привлекательности.
***
Черговий нафтовмй топ-менеджер на рф вийшов у вікно. Країна можливостей і вірогідностей. Цікаво.
***
Найкраще ППО – це сотня балістичних ракет по Москві. Бажано щодня. Доведено Іраном. Але української балістики чомусь немає.
***
Вони ступають на рідну землю, яку не бачили довгі місяці та роки. Дивляться навколо, ніби не вірять, що це справді сталося. А ми дивимось на них і відчуваємо тільки одне – біль і гордість. За те, що вижили. За те, що повернулися. За те, що не зламались. З поверненням, хлопці!
***
Війна навчила нас шукати світло там, де його ніколи не було. Саме укриття стали для багатьох не просто захистом від обстрілів, а просторами підтримки, перезавантаження і внутрішньої опори.
Храбан Діана
Марина Поліщук
