Дарина Лапіна
Не дай Боже зайти у дискусії в соцмережах, де хтось згадає медиків і ТЦК. Виходить так, що у всіх бідах винні вони.
***
Я вже десь місяць, як не була вдома на нашому Острові. І дуже сумую за нашими красивими краєвидами, свіжим запахом, піснями солов’їв.
Тому з великим задоволенням передивляюся фото. Дуже чекаю, коли нарешті зможу повернутися.
***
Кожен мій ранок — з новин. Один раз на день — цього цілком достатньо, щоб серце стискалось. Настрій — як американські гірки. То тиша на кілька годин, то знову звістки про обстріли, втрати, біль.
Майже кожен ранок — страшні новини. Майже кожен ранок — вогонь по нашій землі. Щодня ворог намагається зламати нас. Але ми стоїмо. Ми дихаємо, працюємо, любимо, віримо.
Ми вже прожили той час, коли просто виживали. Тепер — живемо. Зі страхом, із гнівом, з болем — але живемо. І кожен наш день — це спротив.
***
щось на окупованій Херсонщині новий рівень тиску. Постійні відключення мобільного зв’язку, черговий тотальний огляд і перепис телефонів, нові (поновлені) блокпости для ускладнення пересування
***
Літні фото з Херсона — це про життя між сиренами та вибухами.
В умовах постійної небезпеки люди знаходять місце на звичні справи і прості моменти спокою. Херсонці продовжують жити, тримаючи своє місто навіть у найскладніші часи.
***
В Херсоні є діти
І вони дуже талановиті
В Херсоні є дорослі
І вони згуртували діток в “Арт- простір в укритті”
Діти малюють і мріють
Малюнки яскраві і чарівні, вони дарують посмішку і віру в життя.
Буде чудова чарівна виставка малюнків!
Ян Ярчук
Храбан Діана
