Марина Поліщук
На кожному прильоті я бачу ту саму картину: українських жінок, які все метуть, прибирають, розгрібають.
Мовчки. А кожен з нас знає, що відбувається, коли українка мовчки прибирає…
Вони виховають покоління, яке буде не дуже толерантне.
Взагалі, завжди майже тиша на таких локаціях.
***
Багато з тих людей, що залишаються в селі, тільки через те, що немає куди і ні за що виїхати! Виїхати не проблема. Ще одна важлива проблема, чому не виїжджають люди, це тварини, яких у них багато і вони не уявляють, що з ними робити! Тому і залишаються через це! Квартиру з твариною знайти майже не можливо! Учора шукали для родичів у Миколаєві – не знайшли! Краще реально допоможіть людям з житлом, фінансами і організуйте евакуацію тварин!
***
Вчора путін поставив велику жирну крапку в загальноукраїнській дискусії щодо російської мови в Україні.
Ми ж неодноразово чули від деяких громадян, що росіяни напали на Україну, щоб захистити російськомовних. Відповідно, що кожен російськомовний громадянин України кликав своєю російською мовою біду на наш дім.
Вчора сам пуйло розвіяв всі наші ілюзії.
Він вже не ховаючись за красивими словами заявив, що вся Україна російська.
Бо, мовляв, російці та українці один нарід. І, взагалі, “там, де ступає нога російського солдата, то – наше”.
Тобто, біду, насправді, на наш дім ми кликали не тим, що розмовляли не тією мовою, а тому, що не готувалися належним чином до війни. Щоб не дати ногам російського солдата кудись ступати по українській землі.
***
Яка ху*ова ніч… Більш за все енергію висмоктала думка, що дуже шкода котів. І що може порізати склом, тому стирчала в коридорі. Чесно? Я на “білий дім” не віддала стільки емоцій, скільки на магазин іграшок й квартири моїх херсонців на рідному районі.
***
Сьогодні вночі “мишебратья” терористи з артилерії обстріляли один зі спальних районів Херсона. Під ударом були житлові багатоповерхівки. Окрім будинків постраждали і люди. Це дві жінки. Одній 76 років інший 85. Акт тероризму як то кажуть “на лицо”. Але що з цього приводу кажуть “мишебратья”?
Виявляється удар був по пункту управління БпЛА.
Виявляється, що бабусі і не бабусі. А їхні квартири не квартири.
Зі слів “мишебратьєв” поранені бабусі це оператори БпЛА, а в їх квартирах були пункти управління БпЛА.
***
У Херсоні — два життя. Одне — під звуки вибухів, серед руїн і уламків. Інше — мирне, вперте, живе. Щоденні російські атаки залишають по собі знаки: зруйновані будівлі, пошкоджені будинки, вирви на дорогах.
Та попри небезпеку у Херсоні працюють магазини, відкриті кафе, на ринках торгують овочами й фруктами. Люди купують каву, обговорюють новини, поспішають у справах. Місто живе — всупереч усьому.
Дарина Лапіна
