Ян Ярчук
Ворог трощить до невпізнаваності колись добре знайомі місця рідного міста. Купа цегли замість улюбленої кав’ярні, вирви від снарядів в парках та дитячих майданчиках, понівечена центральна площа.
Та навіть в такому вигляді, Херсон для мене — це місце свободи. Це Дніпро, який тепер фактично став природним щитом від фізичних нападів ворога. Це порти, що залишаються однією з його центральних ідентичностей. Це спів Анатолія Малишевського. І люди, за якими так сумує місто.
***
Вони мріяли, росли, співали, гралися з друзями, обіймали батьків. Кожен і кожна хотіли жити й будувати світле майбутнє. Але їх вбила Росія.
Окупанти обірвали життя 35 хлопчиків і дівчат на Херсонщині. Вони могли стати вчителями, лікарями, митцями, науковицями – тими, хто робив би нашу країну кращою.
Ще 189 дітей дістали поранення через збройну агресію РФ. Часто – важкі, з наслідками, що залишаються на все життя.
Це – цілеспрямований терор проти тих, хто мав стати майбутнім України.
***
Ця жменя полуниці… отак неочікувано, отак легковажно – ніжніша за весь світ. Як довоєнне літо і без затиску серце. Як посмішка, яка не передчуває майбутнього, як життя без туги й самотності.
Її завжди хтось купує для когось, особливо першу. А ця сьогодні – не просто поласувати, а всупереч всьому – відчути життя, літо і спокій. І навіть якщо це лише раз – то нехай він буде, – повноцінний, солодкий, шалено смачний і справжній.
А ще вона – дозволена, як насолода, яку, хоча маєш – не відчуєш, поки собі не дозволиш.
Вона дарує смак і пам’ять, бо ми жили так, як оця мить – коли приходиш додому з кошиком свіжесенької полуниці.
Це якесь повернення до себе, коли ще нічого не втрачено – ані родина, ані кохання, дім, повітря, сни, постіль, голоси твого життя, світло твого міста.
Лише жменя полуниці.
***
Привітала одну … з днем народження. Друзі повідомили, що ця істота стала зрадницею. Не знала. В шоці. Не розумію цих скотин.
***
У мене багато питань до кадрової політики нашої держави, але виглядає так, що генерал-лейтенант Василь Малюк на своєму місці.
***
Природа бере своє. В пошкодженому хресті – банері на вже давно не працюючої аптеки – горихвістка звила гніздо, де вже вивелись пташенята.
Марина Поліщук
