Марина Поліщук
Ранок в моїй багатоповерхівці в Херсоні сьогодні знову почався не з кави.
В сусідню квартиру влучив ворожий дрон, сталася пожежа – горіла квартира та балкон на другому поверсі, а також балкон поверхом вище. Все це – у звичайній багатоповерхівці, де живуть цивільні. Там ніколи не було військових – лише люди, які хочуть вижити та дочекатися спокою. Рятувальники оперативно ліквідували вогонь. Але скільки ще ударів має витримати наш дім? Скільки разів серце буде стискатися від тривожної новини про черговий «прильот»?
Херсон тримається. І тримаються його люди.
Але дуже болить.
***
“Різноманітність” життя в Херсоні. Зранку подарували квіти і пригостили першою черешнею, які виросли в одному з найнебезпечніших районів, потім сильні обстріли, зникло світло, робота без світла, знову обстріли… А поруч незважаючи ні на що квітнуть троянди, пахне акація….
***
А хто тільки не грабує простого українця! Я, наприклад, уже давно в іншому місті, в покинутому будинку ніхто не живе, про що я особисто повідомляв енергетиків і навіть надсилав довідки ВПО та фото лічильника. Проте я справно отримую платіжки, в яких “сума боргу” щомісяця зростає щонайменше на тисячу гривень!
***
О, нові горизонти закінчення війни. Президент анонсував червень 2026.
***
Далекобійні дрони СБУ влаштували “бавовну” на стратегічному підприємстві російського ВПК – заводі “Радуга” ім. Березняка”, який розташований у м.Дубна за 130 км на північ від Москви.
***
Рубрика «Фейсбук запитує, я відповідаю»: Діти ростуть. Війна триває. Втома і недоспані ночі вгризаються в обличчя мішками під очима і в тіло – зайвими кілограмами.
А ти живеш то Життя на всі 1000%, бо іншого в тебе не буде.
Храбан Діана
Дарина Лапіна
