Марина Поліщук
Країна-терорист гатить ніч і ранок по Херсону.
Прилетіли КАБи на таврик, здійснюється арт обстріл.
Район, який суто житловий і вважався відносно безпечним.
Чистий терор, як і удари по Кривому Рогу та Сумах.
Фото ударів вже виклали терористи. Спокійно висить розвідник.
***
Це було під час окупації, влітку. Ми з малим ішли в магазин, коли, раптом, почули дуже гучно Гімн України. Звук наближався, нас просто заціпило, коли бачимо – їде пожежна машина, а з неї на всю лунає Гімн. Хлопці зробили кілька кіл по району та поїхали. Ми були більш ніж в шоці. До сліз. Потім, я взнала, що за це вони були жорстоко побиті. Вони знали, на що наражалися, але зробили. Ця історія відома херсонцям, які пережили окупацію.
Тепер, кожного дня, майже без перерви, наші рятувальники, ризикуючи власним життям, переживають пекло разом з нами. Вони серед нас. Наші сусіди по будинку, району, вулиці. Живуть в місті, або поряд в Білозерці, Комишанах, Чорнобаївці…
У них багато сумних, повчальних та героїчних історій. Щоб зрозуміти як їм, просто уявіть, що вага яка на них під час роботи – приблизно до 50кг.
Наразі, ворог застосовує особливо цинічну тактику: масовано б’є по одній локації, вичикує, коли почнуть працювати рятувальні підрозділи та накривають знову. Дрони не дають наблизитись до місця обстрілу, де горить, де заблоковані люди, яких можна ще врятувати.
Дуже пишаюсь, що знайома з цими янголами-охоронцями нашого міста. Вони знають, що я їх обожнюю.
***
російська армія продовжує реалізовувати тактику терору та тотального знищення на Херсонщині. Спочатку удари КАБ, потім повторний обстріл з артилерії, щоб вразити медиків, ДСНС, поліцію, які виїхали на місце обстрілу. І жодного військового об’єкта. Не находьтеся без крайньої необхідності на відкритому просторі!
***
“Це означає лише те, що вони сюди більше ніколи не повернуться”, – коментує вранішні удари авіабомбами по Херсону місцева жителька, пані Наталя. Жінка не втрачає оптимізму і з посмішкою запевняє, що росіяни обстрілюють цивільні об’єкти міста від злості та безвиході, розуміючи, що втратили обласний центр назавжди. Іншої логіки в знищенні пустої льодової арени чотирма КАБами херсонці не бачать. “Просто заздрять, що ми краще них жили. Це все просто заздрощі. Дай Боже тим “рашистам” і тому Сальдо того ж, що випало на нашу долю, але вдесятеро більше!” – підсумовує свою думку пані Наталя. Вона, глибоко зітхає і, продовжуючи посміхатись, повертається до прибирання уламків скла, що розкидані на асфальті перед її багатоповерхівкою.
***
Мій Херсон( іноді мені здається, що я несуся зі своїм волонтерством, бо якщо зупинюся, то все, що болить, почне наздоганяти.
Дарина Лапіна
