Як простий рибалка з Олешків обігнав усіх веслувальників і став першим олімпійцем Херсонщини

Чимало веслувальників прославляли Херсонщину своїми спортивними досягненнями, але першим серед них був Іван Сотников. У нашому матеріалі – про те, як звичайний рибалка в дорослому віці прийшов у спорт і став першим представником Херсонської області на Олімпійських іграх.  

Неймовірної сили та фізичної витривалості чоловік, винахідник оригінального весла, популяризатор греблі на Херсонщині, а ще – український Робінзон. Це все – про Івана Сотникова, простого жителя міста Олешки, який наприкінці 1940-х років випадково прийшов у спорт і зрештою прославив Херсонщину далеко за її межами.

Свого часу з Іваном Сотниковим, а також із його першим тренером Олександром Григор’євим неодноразово спілкувався фотожурналіст «Гривни» Анатолій Андрєєв. Його спогади та світлини, які збереглися в архіві, стали основою цієї публікації. Отже…

Хто такий Іван Сотников

Майбутній олімпієць народився 19 січня 1913 року в місті Олешки, яке тоді саме так і називалося (то пізніше радянська влада перейменувала його на Цюрупинськ). З дитинства займався підробітками – перевозив вантажі на невеликих суднах по Дніпру та протоках. Мав усього два класи освіти. Пройшов Другу світову війну, демобілізувався у 1946 році.

У спорт Сотников прийшов у 1948-му у віці 35 років. За два роки – чемпіон Херсона, ще за рік – чемпіон України. А в 1952 став чемпіоном СРСР та був включений до складу радянської збірної для участі в XV Олімпійських іграх у Гельсінкі. До речі, це був дебют СРСР на Олімпіаді.

За результатами змагань на дистанції 10 000 метрів на байдарці-одиночці Сотников посів 7 місце з-поміж 17 учасників.

Перелік переможців змагань з греблі на Олімпіаді-1952, Іван Сотников – на 7 місці. Скриншот сторінки видання Summer Olympic Games Official Report Helsinki 1952.

Загалом упродовж 1950-х років Сотников став п’ятиразовим чемпіоном СРСР, багаторазовим чемпіоном України та переможцем міжнародних регат, був майстром спорту СРСР.

Сотников Іван Миколайович. Фото: Вікіпедія.

Спортивну кар’єру завершив у 1956 році, потім ще деякий час працював тренером у Херсоні. Помер Іван Сотников у 2004 році на 92-му році життя. Похований в Олешках.

Херсонський Іван Сила

За словами Анатолія Андрєєва, про Івана Сотникова він дізнався з рукописної книги відомого в Херсоні майстра народної греблі Олександра Григор’єва.

«Якось Олександр Дмитрович дав мені рукопис своєї книги про історію греблі в Херсоні. Неймовірно цікава розповідь. У ній був окремий величезний розділ, який називався «Іван Сила». Автор присвятив його своєму найкращому учню – Івану Сотникову.

Додам, що ця книга так і не побачила світ – сам Григор’єв невдовзі помер, а його родичі намагалися видати її, але, наскільки мені відомо, щось у них не склалося», – розповідає фотожурналіст.

Саме Григор’єв привів Сотникова до спорту. До цього він працював матросом-рятувальником на рятувальній станції в Олешках. Паралельно підробляв перевізником – возив по Дніпру торговців на базар у Херсоні.

«У нього був величезний човен – дубівка. На ньому Сотников перевозив торговців з овочевою продукцією з Олешків і Голої Пристані до Херсона. У човні, який змайстрували олешківські майстри, поміщалося до 12 людей з вантажем. І так Сотников гріб веслами до Херсона, а ввечері віз торговців назад», – каже фотожурналіст.

Свого часу газета «Наддніпрянська правда» опублікувала інтерв’ю з Іваном Сотниковим. Про свій дебют у спорті майбутній олімпієць розповідав так:

«…Став торговок з Цюрупинська в Херсон возити: кожна по 20 кошиків помідорів тягне. Завантажую тонн 5 і качаю м’язи. Пливу я по річці, а тут спортсмени балуються – ну і давай я з ними наввипередки. Одного разу в байдарочників проходили змагання, призи переможці отримали чудові: черевики, полушубки. Це ж, думаю, скільки мені народу з вантажем потрібно перевезти, щоб купити таку обновку! А тут тобі все даром. І вирішив спробувати, взяти участь…»

Іван Сотников на Дніпрі. Фото: фейсбук/Костянтин Сухенко, Старий Херсон

Далі були обласні змагання членів добровільного спортивного товариства (ДСТ) «Водник». Сотникова заявили на них – і він без спортивної підготовки з великим відривом переміг професійних спортсменів. Потім були такі ж республіканські змагання – ДСТ «Динамо» в Києві. Сотников там представляв Херсонську область і знову переміг.

«Після цих змагань його й помітив Олександр Григор’єв і почав з ним займатися. Зрештою ці два змагання стали відправною точкою спортивної кар’єри Івана Сотникова», – зазначає Анатолій Андрєєв.

Він додає, що у своїх рукописах тренер писав про Сотникова так:

«Неймовірної сили чоловік, але техніки в нього зовсім не було. Я його вчив техніки греблі – як треба».

Унікальне весло

Для спортивних змагань на байдарках Іван Сотников сам змайстрував весло – нетрадиційне для такого виду спорту. Воно мало спеціальний кут, захват води був чималий, але потрібно було докласти сил. Утім, для Сотникова з його багаторічним досвідом веслування це не було проблемою.

У тому ж інтерв’ю в «Наддніпрянській правді» Сотников розповідав, що традиційні весла на байдарках йому не подобалися, тому вирішив створити своє – під себе:

«Мені одразу не сподобалися байдаркові весла: одне тягне, інше в цей час воду на тебе кидає, гальмує. На шаланді в мене весло більш грамотне було. Став думати, як їх переробити. І придумав: зняв удома гардину, в трубці закріпив лопать під кутом 90 градусів, і вона перестала чинити опір повітрю. Теоретично все було зроблено правильно, а на воді нічого не виходило, і байдарка перекидалася. Чотири дні мучився, додому приходив мокрий, дружина пиляла за зіпсовану гардину – ну, вже не радий був. А на п’ятий раптом все вийшло. Незабаром і змагання чергові приспіли. Я повигравав призи на всіх дистанціях, додому приніс купу різних обновок. Дружина після цього пробачила мені за невеликий розгардіяш у будинку».

Надалі на змагання він їздив лише зі своїм веслом, і в Олімпійських іграх теж із ним брав участь.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фотофакт з минулого: чому херсонські веслувальники їздили на змагання зі своїм п’єдесталом

Олімпіада й скульптура без весла

Іван Сотников є першим учасником Олімпійських ігор з-поміж спортсменів Херсонщини. Він дуже пишався тим, що потрапив на змагання такого рівня. Яким був цей досвід для простого роботяги з Олешків, можна тільки уявити. Лиш нещодавно він дізнався, що літера «М» на вулицях Києва – то зовсім не про чоловічий туалет, а тут – Гельсінкі, всесвітні змагання!

«Якось Сотников розповів мені смішну історію про свій перший приїзд у Київ на змагання. Він ішов вулицею столиці, захотів до туалету. Побачив величезну «М», тож і вирішив, що це саме чоловічий туалет, адже саме так їх тоді й позначали – літерами «М» і «Ж». Спустившись, зрозумів свою помилку, зате вперше дізнався, що таке метро», – розповідає Анатолій Андрєєв.

Результатами свого виступу на Олімпіаді Сотников був задоволений, він казав:

«Про веслування скажу окремо. Цей вид вважався класичним англо-американським спортом, і раптом селянин з якогось Цюрупинська на байдарці-одиночці ганяється нарівні з найсильнішими стаєрами світу! Всі були в шоці!»

Якось під час олімпійських змагань до наших веслувальників завітали американські – їх зацікавило весло Сотникова, вони його довго розглядали, схвально вітали Сотникова й перемальовували конструкцію. А самого спортсмена це дещо напружило, адже радянські спецслужби попередили спортсменів не входити в контакти із закордонними.

«Ми з хлопцями майже не сумнівалися, що після цього візиту нас усіх в наручниках відправлять до Сибіру. Надовго запам’ятаю свою чортову гардину, невесело жартували ми. Слава Богу, все обійшлося. Зізнатися, мене це втішило більше, ніж спортивні результати», – казав в інтерв’ю Сотников.

На знак того, що Іван Сотников став першим учасником Олімпіади від Херсонщини, було вирішено встановити символічний пам’ятник гребцеві на одній із водно-спортивних баз Херсона. Прототипом, звісно, був сам Сотников – він позував скульптору зі своїм знаменитим веслом у руці, пригадує Анатолій Андрєєв. Однак у процесі хтось вирішив, що спортсмен має тримати в руці факел олімпійського вогню. Тож замість весла в лівій руці в нього – факел.

Пам’ятник гребцеві, для якого позував Сотников. Фото з архіву Анатолія Андрєєва.

Після Олімпіади Сотникову пропонували переїхати до Києва та продовжувати там спортивну кар’єру. Він відмовився і далі виступав за Херсон.

Якось під час змагань у 1956 році за 300 метрів до фінішу в нього розійшлися шви (були після операції з видалення апендикса). Сотников, стиснувши зуби, закінчив заїзд, але більше в змаганнях не виступав і пішов зі спорту.

Заслужений Робінзон України

Через негаразди в родині деякий час Сотников одиноко жив у квартирі в Херсоні, а потім продав її й оселився в невеликому будинку на безлюдному острові в плавнях річки Конка. Колишній спортсмен прожив там на самоті аж 28 років – із 1972 по 2000-й. У пресі його називали найзаслуженішим Робінзоном України.

«Придбав корову – там було дуже багато трави. Люди приїжджали купували в нього молоко, сметану», – каже фотожурналіст.

Останні роки життя доживав то в однієї дочки в Олешках, то в іншої в Херсоні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вперше про Поліну Райко Херсонщині розповіла «Гривна»: ексклюзивні спогади про художницю з Олешків

Іван Сотников. Олешки, 2002 рік. Фото з архіву Анатолія Андрєєва.

Головна світлина: фотоколаж зі знімків Анатолія Андрєєва

Пов'язані записи

На площі біля зруйнованої будівлі Херсонської ОДА квітнуть сотні троянд (фото)

У самому серці Херсона, поруч із понівеченою будівлею облдержадміністрації, нині квітнуть сотні троянд. Яскраві червоні, ніжно-рожеві та золотисті квіти вкрили клумби біля площі Свободи. Минув рік з моменту руйнації будівлі…

Подробиці
Скільки пляжів в Одесі пройшли перевірку та готові до літнього сезону

В Одесі триває підготовка до літнього курортного сезону. Вже понад 10 пляжних локацій отримали офіційні акти готовності. Перелік перевірених пляжів опублікували на сторінці Одеської міської ради. Так наразі акти готовності мають…

Подробиці