Храбан Діана
Майже щодня їжджу дорогами Миколаївщини. Іноді, це дороги, якими не всі зважаться проїхати. Але краєвиди, які відкриваються в цих місцях перехоплюють подих і запалюють серце! А поля! За рік проходиш із ними зміну пори року і споглядаєш як чорне зоране поле стає зеленим.як піднімаються посіви, переживаєш за дощ, який є запорукою врожаю. Тоді дивишся, як ці поля заколосилися. Радієш майбутньому врожаю! Тривожишся, коли на дозрілим полем літають «тварі», що полюють над врожаєм! І ось, нарешті, косовиця! Да буде хліб, український хліб! Мабуть, це в мені ніколи не засинав агроном!
***
Кожного, хто народився біля моря, а тепер не може повернутися до нього через окупацію територій, невідворотно тягне знову побачити. Відчути запах моря. Відчути смак солоної води на губах. Хоч на мить повернутися у той світ, де війни ще не існувало.
Для багатьох із нас Одеса сьогодні – єдина можливість в межах України доторкнутися до того довоєнного відчуття літа. Але цей відпочинок має дуже високу ціну.
Серйозні обстріли стали частиною місцевої реальності.
***
Російські терористичні війська цілеспрямовано продовжують завдавати нищівних ударів по культурі.
Це зайвий раз свідчить що російська терористична федерація та культура – поняття не сумісні!
Інформація про те, що російські окупанти повністю знищили «старий корпус» херсонського музичного училища для багатьох став черговою болючою раною.
Саме там свої перші кроки на своєму музичному шляху робила і моя дочка.
З цією будівлею у багатьох херсонців повʼязано безліч позитивних спогадів.
Але на нашу мирну українську землю прийшли російські окупанти, які уособлюють в собі абсолютне зло….
***
Мешканці Дніпровського району Херсона розповіли, що після прильотів КАБів компанія маргіналів займалася мародерством магазинів, намагалася проникати до пошкоджених квартир, а укриття після них залишаються в антисанітарному стані.
***
Все-таки кажуть правду: краще, ніж в Україні, немає ніде.
Можна подорожувати світом, захоплюватися архітектурою чи природою інших країн, але ніщо не замінить цього відчуття дому. Коли повертаєшся і розумієш — тут усе своє. Тут найкращі люди, найсмачніший хліб і якась особлива, рідна атмосфера, яку не знайдеш у жодному куточку планети. Наш дім — найкращий.
Дивно, як сильно починаєш це цінувати, коли маєш з чим порівняти.
***
Звичайний день в Херсоні. Звичайний похід до магазину. Коли замість списку покупок у голові лунає лише: «дивись під ноги».
Ти просто йдеш по хліб, але щосекунди відчуваєш дихання війни.
Марина Поліщук
