Серпень прийшов…
А Білозерка знову зустрічає його не співом птахів, а слідами війни.
Ворог щодня намагається залякати нас, знищити наші вулиці, наші домівки, нашу пам’ять.
Та він ніколи не зламає головного — людей.
Попереду ще один місяць випробувань. Ще один місяць очікувань. Ще один місяць боротьби за право жити на своїй землі.
Ми просимо лише одного — щоб серпень приніс менше сирен, менше сліз, менше чорних стрічок на світлинах. Щоб у кожній оселі дочекалися своїх. Щоб діти прокидалися від сонця, а не від вибухів.
***
Ми щиро віримо: якщо екран телефону світиться синім, то ми хоч трохи контролюємо своє життя.
Але балістиці байдуже на кольори в застосунках.
Безпека в нашій країні — це смертельна лотерея, де виграш — просто прокинутися наступного ранку.
Світла пам’ять усім, для кого цей ранок так і не настав.
***
Ну у мене тільки одна думка: якщо Південь переживе це літо, то переживе все. Зараз нас так ї…ть — страшне!!!
І ви знаєте, я вже не тікаю, не обсіраюся після кожної бомбежки, не б’юся в істериках до батьків, щоб вивезли нас з Єгором.
Лежимо з Єгором, я працюю…
Тільки що знов прилетіло, ми підстрибцвали на ліжку разом з ліжком..
Коли летить поряд ракета дім дрожить, занавєскм на вікнах відлітають.
***
На жаль, дива не сталося. сьогодні біля 12:00 завершилась рятувальна операція, було деблоковано тіло охоронця ШГП, якого завалило вчора російськими КАБами …
***
Місто, яке не спить. Це про Херсон. Бо спати під час постійних вибухів від скидів та арти просто нереально. Нам би виспатися, кажуть херсонці.
***
70 км від Херсона і зовсім інше життя. На вулицях повно людей, транспорту. Миколаїв. Все працює. Є тривоги, є руйнування, але є й життя. Такі реалії.








