Дарина Лапіна
Херсон, як і все правобережжя області, опинилося на межі логістичної та гуманітарної катастрофи.
Ворог прицільно знищує АЗС, використовує невидимі для РЕБ оптико-волоконні безпілотники та маскує вибухівку під звичайні пачки серветок і павербанки.
***
Вчора до пізньої ночі читала про страждання отих росіянських підприємців, у яких товар горів на складах маркетплейсу. Згадала, як втратили бізнес ще 24.02.2022. Як після пограбування магазинів в центрі Херсона асвабадітєлями, коли спала перша хвиля грабунків, вивозили в багажниках залишки товарів з магазину, ховали в гаражі, роздавали ще не оплачений товар постачальникам, проплатили тим, кому не можна було віддати, з усіма розрахувались, видали зарплатню і все … 25 річний хоч і невеличкий бізнес перестав існувати. То ж учора відчула сатисфакцію хоч за це. Тепер буду чекати нових пожеж на їхніх Валдберіс і Озоні, бо до хорошого звикаєш швидко.
***
Двоє дітей у тяжкому стані після атаки російського БпЛА на Херсон.
До лікарні доставили 10-річного та 14-річного хлопчиків, які постраждали внаслідок влучання російського безпілотника у квартиру багатоповерхівки в Корабельному районі близько 19:40.
В обох дітей — мінно-вибухові травми та уламкові поранення.
***
Лівий берег Херсонщини — це частина нашого життя, наповнена дорогими серцю спогадами. Ми їздили до Залізного Порту, Скадовська, Генічеська, Лазурного на море, на свята, брали участь у конкурсах, відпочивали серед сосен Олешківських лісів, збирали гриби й насолоджувалися кожною миттю. А чого вартує рибний базарчик по дорозі до моря, де можна було придбати безліч різноманітних морських делікатесів..Там залишилося стільки щасливих моментів, що й досі зігрівають душу. Ми сумуємо за лівим берегом Херсонщини так само сильно, як і за своєю рідною домівкою, адже це частинка нашого серця, яку неможливо забути… серце крається за Олешківські ліси та пустелю, за плавні та колоритні села вздовж лівобережжя..
***
Херсон вже цілком перетворюється на густо-червону зону. Окупанти в рази посилили атаки дронів на маршрутки, автівки і навіть міські тролейбуси. Все йде до того, що будемо ходити пішки – зараз це стає безпечніше, ніж їздити. Але людей на вулицях атакують також.
Поки є можливість, ми залишаємося в Херсоні і допомагаємо армії. Хоча треба готуватися, що колись може зачинитися і зупинитися все, і доведеться шукати нове місце для життя.
Храбан Діана
