Запитала подружку з Херсона про найкращий довоєнний спогад.
Так от. Жила Наталя до війни у Таврійському мікрорайоні. Балкон виходив на Чорнобаївку. І вона щовечора о 21 “з хвостиком” годині виходила на балкон і дивилася, як піднімався в повітря лайнер на Туреччину. Це було так класно, коли білосніжний лайнер набирав висоту, деколи розвертався, блимаючи вогнями.
Правда то було в “страшну епоху бідності”.
***
Колись я мріяла про свій дім, садок увесь в квітах і поряд з домом – сосни. Відкриваєш вікно, а там квітнуть вишні… Все було, поки не прийшла р…я.
Майже збулось, і сосни поряд, і вишні квітнуть, але немає дому. Ми не вдома.
***
“Що робити одразу після війни?” – наче, така простенька тема мозкового штурму в поважному колі. А з’ясувалось, що ніхто толком і не знає ((. ВПО кажуть: “Ми поїдемо додому”. Серйозно? А чи зберігся той дім? А чи є там електрика, газ, вода і тепло? А коли будуть? А чи збереглися поблизу магазин, аптека, лікарня, пошта, і чи є там громадський транспорт? А що там “дома” зі школою і дитячим садком? А робота для вас там є, якщо ви не будівельник і не комунальник? То ж чи є куди їхати?
***
Наш рідненький Херсон.
Гарно розквітла павлонія, чи може правильно павловнія…
То вже не так і важливо…
А ще її називають алюмінієве дерево за те, що древесина міцна, легенька і зовсім не гниє…
А ще вона така запашна…
Нагадує якийсь дуже ніжний парфум…
***
Були такі сподівання на перемирʼя, хоч у супермаркет зʼїздити скупитись, бо останній раз я там була під час Великоднього перемирʼя. А нє, не судилося. О 2-й ночі поблизу обстріл артилерію був, потім о 4.40 КАБами по Корабельному району. Зараз висаджували квіти у садку, дрони літають, хлопці збивають їх, вони вибухають. Тобто не розвідники, з вибухівкою літають. Наші вже добре навчились збивати, декілька пострілів – і готовий.
***
2010 рік: Путін попросив Збройні Сили України взяти участь у параді на Червоній площі, 9 травня
2026 рік: Путін попросив Збройні Сили України не брати участі в параді на Червоній площі, 9 травня.








