Дарина Лапіна
У нас за вікном таку казкову зиму показують. Сніжок іде лапатий, ялівці у снігу. Гарно. Якщо на землю не дивитись, бо там зразу болото, немає морозу.
***
Що стосується нападів на ТЦК. Відповідь має бути такою, як з ворогом – щоб шансів вийти з в’язниць найближчі років 30 не було. Або навіть не було шансів потрапити у в’язницю. І останнє навіть краще.
***
Якщо чесно, волосся дибки вже втомилося стояти від щоденних новин, але найбільший біль все-таки – через напади на військових. І коментарі деяких співгромадян. Так, я розумію, все складно, гірко і не так прозоро та справедливо, як би хотілося, Але ні, якби завтра всі депутати і їхні сини та доньки пішли воювати, це б не врятувало фронт і навряд чи спонукало б тих, хто нарікає на несправедливість, піти в ТЦК. Нікому не хочеться вмирати і всім – або майже всім – страшно. І це зрозуміло теж. Але принаймні ми можемо бути стійкими до російської пропаганди. Бо саме росіяни стоять за цими нападами, вбивствами, вибухами і, як не дивно, коментарями. Бо інформаційна війна – найстрашніша.
***
Не майте ілюзій.
Вони вб’ють вас за першої нагоди. Причому радо вбʼють. І всі їхні родичі підтримають ваше вбивство. Навіть коли вони чи їхні предки з Харківщини, Львівщини чи Одещини і в принципі їм «нравіцца укрАІнскій язик».
Не майте ілюзій.
Не майте.
Не майте.
Ілюзій.
І дітей не вчить. Не помилують.
***
Коли у мене в коментарях херсонці заздрять іншим, більш спокійним областям, я відчуваю ніяковість і навіть… сором. Я знаю, як вам болить. Але хіба ви знаєте, що їм зробила війна?
Насправді вона вдарила по кожному, навіть по багатих і безсовісних. Що вже казати про звичайних людей або про знедолених і без війни? Просто кожен потерпає в свою міру.
Ми не святі й не можемо терпінням і любов’ю обійняти світ, розумію Але давайте намагатися, навіть із найглибшого болю, бути людьми? Ненавидіти треба не тих, кому живеться легше, хто втратив менше, а тих, хто винен в розрусі й злі.
Марина Поліщук
