Дарина Лапіна
Сьогодні моєму мікрорайону Корабел виповнилося 55 років.
Вітаю всіх острівчан!
Впевнений, що ми зустрінемося та відновимо наш улюблений Острів.
***
Легкий туман у Херсоні.
Туман узимку — звичне явище для півдня України. Замість снігу — краплі води на вічнозелених туях. У таку вологу, хоча й не холодну погоду, херсонці зустрічаються в місті, спілкуються, чекають на транспорт чи гуляють із домашніми улюбленцями.
Та туман не приховує слідів війни на вулицях Херсона. Помітні й жовто-блакитні стрічки, що з’являються у найнеочікуваніших місцях. Щодня херсонці долають нові випробування, але тримаються і підтримують рідний дім.
***
Я взагалі, перестав пояснювати зміст херсонського життя тим, хто живе далеко від фронту. Це марна трата часу, вони не здатні навіть близько уявити, що тут відбувається кожного дня.
***
Поки росіяни готуються до річниці Вєлікой Отєчєствєнной війни, перефарбуючи на аквафреш памʼятники на Лівобережжі Херсонщини, ми відкриваємо памʼятники безневинно убитим українським дітям.
Учора у передмісті Херсона відкрили памʼятник дітям, загиблим унаслідок російсько-української війни.
Це вже четвертий такий памʼятник в Україні.
Це жахливо, тому що діти мають жити, а не гинути від російських снарядів.
Я назавжди запамʼятала слова матері, сказані на похороні її маленьких синів: «Щоб всі в Росії горіли, як горіли мої діти, кожний».
Гадаю кожна українська жінка з неї солідарні.
***
Недарма кажуть, що є брехня, є велика брехня, а є ще й соціологія. Хіба можна зараз узагальнювати переважну більшість результатів опитувань на всю Україну? Хіба можна порівнювати настрої людей на Херсонщині і Запоріжжі з настроями на Львівщині і Закарпатті? Ну, це ж повна профанація. Публікують, що 21% українців, які ще знаходяться в Україні, після закінчення військового стану, хочуть переїхати жити за кордон; а серед причин на першому місці – відсутність можливостей для розвитку, і лише на другому – загроза життю внаслідок бойових дій. Ви серьйозно? Хтось вважає, що у Херсоні і Чернівцях однакові причини для того, щоб покинути рідне місто? Херсонці, яких три роки ЩОДЕННО і ЦІЛОДОБОВО розстрілюють артою впритул з лівого берега і вже півроку дорони ганяють по вулицям як зайців, зараз більше переживають за розвиток, ніж за життя своє і своїх дітей?
Марина Поліщук
Ян Ярчук
