8 лютого Президент України Володимир Зеленський призначив генерал-полковника Олександра Сирського Головнокомандувачем Збройних сил України, звільнивши з цієї посади Валерія Залужного. Що відомо про Сирського та який його військовий шлях?
Восени 2022 року «Гривна» розповідала про подорож в Україну французького політичного журналіста, філософа та письменника Бернара-Анрі Леві. Зустрічався він і з Сирським. Ось як про українського офіцера відгукнувся тоді Бернар-Анрі Леві:
«Генерал Олександр Сирський – командувач сухопутних ЗСУ і розробник цього контрнаступу на сході. […]
Він схожий на молодого центуріона. Атлетична статура, камуфляжна толстовка, як у військових. Він говорить лаконічно й точно. […] Часом він заплющує очі й немовби дослухається до відлунь минулого над річкою та під деревами. Іноді він захоплюється своєю розповіддю про російський відступ. У нього сліпуча переможна посмішка і цікава манера широко розплющувати вузькі щілинки своїх сірих очей, немовби виказуючи власний подив.
Він не дає інтерв'ю. Але із його розповіді, у сюрреалістичному передвечірньому світлі, я розумію дві речі.
Вражаюча недолугість російської солдатні, її безславна втеча, а після Балаклії – ще й відсутність опору.
З українського боку – продумана й ретельно спланована в цілковитій секретності операція, покликана зберегти життя не лише цивільних, але й солдатів».
НАРОДИВСЯ В РОСІЇ
Олександр Сирський народився 26 липня 1965 року в селі Новинки Владимирської області РРФСР. В Україну родина переїхала, коли Олександру було 15 років.
У 1986 році Сирський закінчив Московське вище загальновійськове командне училище. Тоді ж почав військову кар’єру з посади командира мотострілецького взводу в місті Лубни на Полтавщині.
СЛУЖБА В ЗСУ
Після розпаду СРСР Сирський продовжив військову службу вже в українській армії. Він командував мотострілецьким батальйоном 6-ї дивізії Нацгвардії України в Чугуєві на Харківщині, потім був командиром полку цієї дивізії.
У 1996 році закінчив з відзнакою Академію ЗСУ. Із 2002 року командував 72-ю механізованою бригадою, що дислокувалася в Білій Церкві.
У 2005 році закінчив із золотою медаллю Національну академію оборони України. Отримав звання генерал-майора. Далі Сирського почали залучати до роботи в Головному командному центрі ЗСУ, де 2013 року він отримав посаду першого заступника начальника. Тоді ж був залучений до процесів переходу української армії на стандарти НАТО.
ПОЧАТОК ВІЙНИ
Після вторгнення Росії та початку бойових дій на Сході України Сирський був призначений начальником штабу АТО. Зокрема, був одним із головних командирів під час боїв за Дебальцеве взимку 2015 року. Він же координував вихід українських військових з Дебальцевого. Сформована Сирським група «Барс» прикривала вихід ЗСУ з Дебальцевого.
За бої на Дебальцевському плацдармі Олександр Сирський нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня та отримав звання генерал-лейтенанта.
У 2016 році очолив Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ, який координує оперативні дії різних українських силовиків на Донбасі. А в 2017-му був командиром всієї АТО, яку згодом замінила ООС.
У 2019 році Сирський був командувачем Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ. А потім – командувачем Сухопутних військ ЗСУ. Від 23 серпня 2020 року – генерал-полковник.
ПОВНОМАСШТАБНЕ ВТОРГНЕННЯ РФ
Від початку великої війни Сирський був командувачем оборони Києва. У лютому-березні 2022 року за його рішенням були зруйновані мостові переходи на Київщині, що завадило просуванню російських військ. Внаслідок цих дій стрімкий російський наступ на Київ провалився. За успішну оборону столиці та звільнення Півночі України нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня, а також найвищою державною відзнакою Герой України.
Із літа 2022 року був одним із командувачів блискучого контрнаступу ЗСУ на Харківщині. Від осені 2022-го до кінця весни 2023-го Сирський керував обороною Соледара та Бахмута.
Із літа 2023 року Олександр Сирський командував українськими військами, що тримають оборону на північно-східній ділянці фронту – перш за все біля Куп’янська.
На головній світлині: Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Фото: t.me/osirskiy
Тэги: