Марина Поліщук
Родина військового Андрія Гринюка виїхала з Нової Каховки в перші години після початку повномасштабного вторгнення. Чоловік одразу пішов на фронт – він загинув, звільняючи Херсонщину. Далі – історія родини.
Урну з прахом чоловіка його дружина Олена Сидорчук зберігає, щоб після звільнення рідної Нової Каховки поховати її вдома. Про те, що родині довелося пережити, жінка розповіла виданню «Суспільне Чернівці».
Воював з 2015 року
Андрію Гринюку було 50 років, коли він уперше вирішив іти на захист країни. Це був 2015 рік, коли на Донбасі тривала АТО. Дружині зізнався вже після проходження бойового злагодження, повернувшись ненадовго додому у військовій формі.
«Він сказав, що йде захищати свою землю. Бо не міг спокійно сидіти вдома, коли триває війна, коли почалася агресія», – розповідає Олена.
Андрій служив у Третьому окремому полку спеціального призначення розвідником. Дружина, залишаючись удома з дітьми, дуже важко переживала його відсутність, особливо коли він тривалий час не виходив на зв’язок.
Восени 2016 року під час демобілізації Андрій звільнився – у нього була важка контузія, через яку він частково втратив слух. Чоловік повернувся до цивільного життя та влаштувався інженером-випробувальником на підприємство «Українська бронетехніка». Оскільки завод розташовується на Київщині, родина почала жити на два міста. Адже Олена із синами Мироном та Германом залишалися в Новій Каховці.
Виїхали за декілька хвилин до початку окупації
У лютому 2022 року вся родина була вдома, у Новій Каховці. Жінка прокинулася о 4:50, почувши перший вибух. Швидко розбудила чоловіка й дітей. Вибухи лунали знову й знову. Тож Андрій сказав збирати речі та виїжджати.
Олена розповідає, що вирушили в напрямку Каховської ГЕС, а буквально за 10 хвилин після їхнього від’їзду в місто зайшли російські окупанти. Дорога на правобережній частині Херсонщини була пустою. Інколи на шляху родина зустрічала українських військових, які їхали в Шилову Балку – там згодом почалися бої.
Декілька днів родина була на Вінниччині у знайомих, а на початку березня дісталися селища Берегомет на Буковині. Олена із синами залишилася, а Андрій повернувся на фронт. Спочатку долучився до однієї з бригад ЗСУ, а у 2023 році перевівся в підрозділ Сил спеціальних операцій, де служив розвідником.
Загинув за 15 кілометрів від Нової Каховки
За час війни Андрій воював у Донецькій, Луганській, Запорізькій, Волинській, Київській та Херсонській областях. Загинув чоловік увечері 12 вересня 2024 року поблизу села Веселе – на правобережжі, за 15-20 кілометрів від Нової Каховки.
У день гибелі Андрій із командою успішно виконали бойове завдання і вже мали повертатися. Йому зателефонували, повідомили, що є якась інформація. Андрій поїхав на цю зустріч і не повернувся.
Чоловік рухався машиною по трасі, яка постійно була під прицілом російських дронів. Один із них залетів прямо в авто. Андрій намагався знайти прихисток, але другий дрон вдарив по ньому, і чоловік загинув.
Олена розповідає, що коли Андрій виконував завдання на Херсонщині, то був більш вмотивованим. Він хотів якомога швидше звільнити свій дім, щоб нарешті родина могла повернутися додому.
«Він завжди, коли їхав у той бік, казав: «Передати привіт дому?» Я казала: «Передавай», – згадує жінка.
«Він мав бажання бути з нами»
Тіло Андрія витягли його побратими, ризикуючи життям. Олена вдячна їм за це, бо змогла попрощатися з чоловіком. Вона хоче поховати його прах у рідному місті.
«Я одразу почала думати, як це правильно зробити, тому що зараз ми тут, потім, можливо, ми кудись переїдемо. Прийняла рішення кремувати тіло чоловіка. Останній раз, коли Андрій приїжджав, то мав бажання – бути з нами», – каже Олена.
Після загибелі Андрія минуло пів року, та Олена досі не може прийняти його втрату. Щодня вона сподівається, що чоловік просто не виходить на зв’язок, але ще повернеться:
«Це як постійна боротьба між розумом та серцем. Розумом ти розумієш, що вже втратив людину і вона не повернеться, але серце… серце продовжує вірити».
Зараз Олена живе в місті Новодністровськ. Вона вірить, що Нову Каховку буде звільнено, їй таки вдасться повернутися в рідне місто та поховати прах чоловіка там.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Третій рік в полоні: історія ветерана АТО з Нової Каховки
Головна світлина: урна з прахом полеглого на фронті військового з Нової Каховки Андрія Гринюка. Фото: «Суспільне Чернівці»
Дарина Лапіна
