«За годину 58 прильотів»: розповіді жителів Снігурівки й Первомайського про окупацію та обстріли

«За годину 58 прильотів»: розповіді жителів Снігурівки й Первомайського про окупацію та обстріли
Троянди біля зруйнованого будинку в Первомайському
Автор: Марина Поліщук 01 Декабря 2022 07:50

Місто Снігурівка перебувало під російською окупацією від середини березня до 10 листопада. Майже 8 місяців місцеві жителі страждали від знущань та катувань з боку рашистів. Натомість селище Первомайське, що знаходиться приблизно за 30 кілометрів від Снігурівки, під окупацією було недовго, проте всі ці місяці потерпало від рясних обстрілів.

«ДО ПОБАЧЕННЯ! НЕ ТРЕБА МЕНІ ТАКИХ ГОСТЕЙ!»

У деокупованій Снігурівці станом на 29 листопада відновили водопостачання, частково налагоджена робота мобільних операторів. У місті досі відсутнє електропостачання, а місцеві жителі звикають до нових реалій життя після майже 8 місяців окупації, повідомляє «Суспільне».


Зруйнований обстрілами будинок у Снігурівці

Валентина: 

«Вони жили на околиці, будинок займали, годуватись же чимось треба. А в мене обідрали дерево й ховали машину від дороги. Ще хотіли у двір [заїхати], а я їх не пустила, кажу: "До побачення! Не треба мені таких гостей, ви мені зламаєте ворота".

Приїхали знов машину ставити, але вже порожню, без снарядів: "Бабцю, ми на кілька годин". О 16:00 поставили, а ввечері, о 19:00, уже забрали. Ранком хтось іде звідти й кричить: "Тимофіївно, наші в Снігурівці, українці в Снігурівці!". І десь за пів години солдатики підійшли сюди, розмовляли зі мною».


Жителька Снігурівки Валентина

Ольга:

«Плакали, усіх хлопчиків обіймали, цілували, такі раді були, що вони прийшли. А як вісім місяців сидіти, вони (російські військові – ред.) бахкали, не знали, куди ховатись: то у підвал, то до мене, то до сусідів, то у погріб, то ще кудись. А потім вже сиділи в хаті — що буде, те й буде. А хіба висидиш у підвалі, хіба знаєш, коли воно бабахне?».


Жителька Снігурівки Ольга стоїть у черзі по гуманітарну допомогу

Світлана:

«Дуже важко, взагалі зв’язку не було. А тоді люди вже шукали, де які високі місця, але, звичайно, вони були недоступні, бо не дуже дозволяли, щоб там були люди. Світла немає, інтернету немає, то дуже важко. Все одно, звичайно, краще стало, але поки зв’язок не на належному рівні».


Зруйновані будинки в Снігурівці

Жителька Снігурівки Лариса, у будинку якої жили російські військові:

«Приходили, на другий поверх підіймалися, були. Слава Богу, що обійшлося без мародерства, я так цього боялася. Оті бухи, бахи не так вже були мені страшні, вже звикла до них. Я так боялася, щоб наш будинок не пограбували. Бо сусідній у ніч на 28 травня відкрили, усі квартири і вхідні двері, вже господарі повернуться і подивляться, що там пропало. Я так цього боялась, сама на весь будинок».


Знищений будинок у Снігурівці

«У НАС СИТУАЦІЯ БОЖЕВІЛЬНА»

У селищі Первомайському, що на Миколаївщині, станом на 30 листопада залишається близько 300 жителів, до повномасштабної війни там проживало 3,5 тисячі людей. Населені пункти громади обстрілювали з лютого й до звільнення Снігурівки в листопаді. У громаді триває ремонт критичної інфраструктури, але об’єми пошкоджень великі, повідомляє «Суспільне».

Тамара та Зоя:

«У нас ситуація божевільна. Немає ні світла, ні газу, ні води — нічого. Все побите, ні вікон, ні дверей. Позабивали дошками й все. Двоє наших загинули, у нашому будинку, на балконі, рознесло на шматки. Тут так гатило, за годину 58 прильотів було. Боялися навіть із підвалів виходити».


Руйнування на вулицях Первомайського

Софія: 

«Це навіть не сказати, страшно. Я була від першого дня і до останнього тут. Страшно. Нам обіцяють дати дрова, тоді буржуйки, але це тільки обіцяють. А дадуть, чи ні, а може дадуть, коли зима закінчиться. Газ нам обіцяють. Сказали, що газ буде, мабуть, після нового року».


Люди живуть без газопостачання, готують на вогнищах

Василь: 

«У мене п’ять боєприпасів впали в город. Ми пережили три місяці, під усіма видами зброї, які тільки вони застосовували. І касетні, і танки, і всі ці, коротше під усіма три місяці прожили».


Зруйновані будинки в Первомайському

Наталя: 

«Готуємо на таганку з газовим балоном. Собаки, коти у нас. Годуємо всіх. Котів 15 штук прибігає. Тільки встигали у підвал ховатися. То снаряди, то міни. То йдеш гуманітарку отримувати, по воду йдеш тихо-тихо, але ця тиша, взагалі якась така підозріла».

Фото: Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв 

Приєднуйтеся до нас:

«У деяких районах міста – жодної цілої хати»: Очаків потерпає від російських ракетних ударів

Командир батальйону «Цунамі»: «На Херсонщині нам траплялися окупанти, перевдягнуті в цивільне»

На розмінування Миколаївської області можуть піти десятки років

«Його судити не треба, віддайте нам». В Одесі триває суд над експрокурором із Миколаєва, якого обвинувачують у держзраді