Провідне американське видання The Washington Post 17 серпня опублікувало величезну статтю «Шлях до війни: попередження США викликали сумніви». У ній ідеться про те, як Сполучені Штати дізналися про плани Путіна щодо вторгнення в Україну та намагалися попередити про це Україну та європейські країни.
Виявляється, було дуже непросто переконати в цих божевільних планах хоч когось. Але зрештою завдяки титанічним зусиллям їм це вдалося – хоч і не на всі 100 відсотків, пише mind.ua. Цей матеріал є не лише цікавим та інформативним, а й важливим і для України, і для історії. Тому нижче - його повний переклад.
Переклад матеріалу (російською мовою) підготував член Ради директорів Української асоціації видавців періодичної преси, медіа-експерт Сергій Чернявський.
Перша шпальта щоденної американської газети The Washington Post за 17 серпня 2022 р.
АНАЛІЗ ПОКАЗАВ – ПУТІН ГОТУЄТЬСЯ
Ключові союзники, Зеленський скептично поставилися до повного вторгнення
Сонячного жовтневого ранку дипломати, розвідники та військові командири найвищого рангу зайшли в Овальний кабінет для термінової зустрічі з президентом Джо Байденом. Вони прибули із суворо засекреченим звітом, складеним із нещодавно отриманих супутникових зображень, перехоплених повідомлень та розвідданих – це був військовий план президента Росії Владіміра Путіна щодо повномасштабного вторгнення в Україну.
Протягом кількох місяців представники адміністрації Байдена з побоюванням спостерігали, як Путін збирає десятки тисяч солдатів та вибудовує танки та ракети вздовж кордонів України. У міру того, як літо добігало кінця, Джейк Салліван, радник з національної безпеки, зосередився на збільшенні обсягу розвідданих, пов'язаних з Україною і Росією. Він і організував зустріч в Овальному кабінеті після того, як його побоювання переросли у впевненість у майбутній війні.
Байден та віце-президент Камілла Харріс зайняли свої місця у кріслах перед каміном, а держсекретар Ентоні Блінкен, міністр оборони Ллойд Остін та генерал Марк А. Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів, приєдналися до директорів національної розвідки та ЦРУ на диванах навколо журнального столика.
Перед цим вони отримали від Саллівана завдання скласти всебічний огляд намірів Росії, і тепер керівники відомств повідомили Байдену, що розвіддані свідчать: у Росії все готове для масованого нападу на Україну.
За словами посадовців, розвідувальна спільнота США проникла в багато точок політичного керівництва Росії, шпигунського апарату та збройних сил, від вищих ешелонів до лінії фронту.
Плани Путіна тепер були набагато радикальніші, ніж анексія Криму у 2014 році та розпалювання сепаратистського руху на сході України. Тепер кремлівський диктатор планував захопити більшу частину України.
На картах Міллі показав позиції російських військ та територію України, яку вони мали намір захопити. Це був напрочуд зухвалий план, який міг створити пряму загрозу східному флангу НАТО або навіть зруйнувати архітектуру безпеки Європи після Другої світової війни.
Уважно слухаючи брифінг, Байден, який виборов пост президента з обіцянками вберегти країну від нових воєн, вирішив, що Путіна треба або стримувати, або протистояти йому, і що Сполучені Штати не повинні діяти наодинці.
Проте НАТО було далеко не одностайним щодо того, як поводитися з Москвою, а довіра до США була слабкою.
Після катастрофічної окупації Іраку, хаосу, що послідував за виведенням військ США з Афганістану, і чотирьох років спроб президента Дональда Трампа підірвати НАТО, було далеко не фактом, що Байден зможе ефективно очолити відповідь Заходу на агресію Росії.
Україна була проблемною колишньою радянською республікою з історією корупції, а відповідь США та їхніх союзників на попередню російську агресію в 2014 році була невизначеною та розділеною.
В разі вторгнення РФ українцям знадобиться багато нового озброєння, щоб захистити себе. Занадто мало зброї могло гарантувати перемогу Росії. Але надто багато озброєння може спровокувати прямий конфлікт НАТО з ядерною Росією.
Цей звіт, подробиці якого раніше не повідомлялися, проливає нове світло на нелегкий шлях до відновлення довіри до Сполучених Штатів, на спробу зберегти секретність розвідданих і водночас переконати інших у їх правдивості, а також на проблему того, як наймогутніший у світі військовий альянс буде допомагати далеко не досконалій демократії на кордоні з Росією відбити напад без жодного пострілу з боку НАТО.
Це перша із серії статей Washington Post, присвячених початку і розгортанню військового вторгнення Росії в Україну, заснована на докладних інтерв'ю з більш ніж трьома десятками високопосадовців США, України, Європи та НАТО про глобальну кризу, кінець якої ще не настав.
1
Того жовтневого ранку Міллі виклав розстановку сил і наміри Путіна. «Швидше за все, вони планують провести масштабну стратегічну атаку на Україну одночасно з кількох напрямків, – сказав Міллі президенту. – Їх версія «шоку і трепету».
За даними розвідки, росіяни нападуть з півночі, по обидва боки від Києва. Одні сили мали рухатися на схід від столиці через Чернігів, а інші мали обійти Київ із заходу, просуваючись на південь із Білорусі через природний пролом між «зоною відчуження» на покинутій Чорнобильській АЕС та навколишніми болотами.
Атака мала статися взимку, щоб тверда земля зробила місцевість легко прохідною для танків. Сформувавши кліщі навколо столиці, російські війська планували захопити Київ за три-чотири дні. Спецназ мав знайти і усунути президента Володимира Зеленського, вбивши його, якщо буде потрібно, і встановити дружній до Кремля маріонетковий уряд.
Окремо російські війська мали прийти зі сходу і пройти через центральну Україну до Дніпра, а війська з Криму мали зайняти південно-східне узбережжя. Ці дії можуть зайняти кілька тижнів, передбачалося у російських планах.
Зробивши паузу для перегрупування та переозброєння, російські війська мали рушити на захід, до лінії північ-південь, що простяглася від Молдови до західної Білорусі, залишивши на заході залишки української держави – територію, яка, за розрахунками Путіна, була населена невиправними неонацистськими русофобами.
Генерал Марк А. Міллі. Фото: DR
Сполучені Штати отримали «надзвичайні подробиці» про секретні плани Кремля щодо війни, пояснила директор національної розвідки Авріл Хейнс. Йшлося не лише про розміщення військ, озброєнь, а й такі тонкощі, як «незвичайне та різке збільшення Путіним фінансування військових операцій у надзвичайних ситуаціях, навіть коли інші нагальні потреби, такі як боротьба з пандемією, мали недостатньо ресурсів», – сказала вона.
Це не було простим залякуванням, на відміну від великомасштабного російського розгортання у квітні, коли сили Путіна загрожували кордонам України, але так і не напали.
Багато кому в Білому домі було важко усвідомити масштаб амбіцій російського лідера.
«Це було не схоже на те, на що могла б піти розумна країна», – сказав пізніше один із учасників зустрічі про заплановану окупацію більшої частини країни площею 232 000 квадратних миль та населенням майже 45 млн людей.
Деякі частини України налаштовані глибоко антиросійськи, що створювало загрозу повстанського руху, навіть якщо Путін скине уряд у Києві. І все ж таки розвідка показувала, що все більше і більше військ прибувало і розташовувалося на кордонах України для повноцінного вторгнення. Там же накопичувалися боєприпаси, продовольство та інші важливі запаси.
Байден вимагав відповіді від своїх радників. Невже вони думали, що цього разу Путін точно нападе?
Так, підтвердили вони. Це реально. Хоча протягом наступних кількох місяців адміністрація публічно заявляла, що не вірить у те, що Путін ухвалив остаточне рішення, єдине, що його команда не могла сказати президенту того осіннього дня – то це те, коли саме російський президент дасть наказ наступати.
Директор ЦРУ Вільям Бернс, який служив послом США в Москві і єдиний в адміністрації Байден, хто мав прямі контакти з Путіним, назвав російського лідера зацикленим на Україні. Контроль над країною був синонімом путінської концепції російської ідентичності та влади. Точність військового планування у поєднанні з переконаністю Путіна в тому, що Україна має бути знову поглинена «колискою, з якої вона вийшла», не залишали йому жодних сумнівів у тому, що Путін готовий до вторгнення.
«Я знав, що Путін був цілком серйозний», – сказав Бернс через кілька місяців, згадуючи брифінг.
2
Трьома місяцями раніше, у липні, Путін опублікував есе обсягом 7000 слів «Про історичну єдність росіян та українців», просочене роздратуванням та сумнівними твердженнями. Він стверджував, що росіяни та українці були «одним народом», але «підступний Захід» вкрав у Москви її власну територію».
«Я впевнений, що справжній суверенітет України можливий лише у партнерстві з Росією», – писав Путін.
За кілька тижнів до публікації есе Байден і Путін провели зустріч на найвищому рівні 16 червня в Женеві, яку обидва назвали «конструктивною». На той момент Україна викликала занепокоєння, але на думку представників Білого дому, з нею можна було впоратися. Коли делегація Білого дому залишала зустріч, як пізніше згадував високопоставлений помічник Байдена, «ми не сіли в літак і повернулися додому, і не підозрюючи, що світ перебуває на порозі великої війни в Європі».
Але потім публікація Путіна «сильно привернула нашу увагу», як згодом сказав Салліван, «ми почали дивитися, до чого все це? Наскільки сильно він тиснутиме?»
Про всяк випадок 27 серпня Байден виділив озброєнь на суму $ 60 млн оборонного призначення із запасів США для відправлення в Україну.
Хоча Україна і не була членом НАТО чи Євросоюзу, зараз вона неухильно рухалася на західну політичну, економічну та культурну орбіту. Путін розумів, що російська імперія руйнується.
У похмурій оцінці аналітики дійшли висновку, що Путін, якому ось-ось виповниться 69 років, розумів, що в нього мало часу, щоб увійти в історію як один із великих лідерів Росії – той, хто відновив панування Росії на євразійському континенті.
Аналітики кажуть, що Путін розрахував, що максимальна відповідь Заходу на спробу захопити Україну силою буде просто «великим» обуренням. Кремлівський диктатор вважав, що адміністрація Байдена деморалізована принизливим виходом американських військ з Афганістану і хоче уникнути нових воєн.
США та Європа все ще боролися з пандемією коронавірусу. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, де-факто європейський лідер, залишала свою посаду та передавала владу неперевіреному наступнику. Президент Франції Еммануель Макрон був по горло зайнятий виборами, а Британія переживала економічний спад після Brexit.
При цьому більшість континенту залежала від російської нафти та газу, які, на думку Путіна, він міг би використовувати як клин, щоб розколоти західний альянс. Він накопичив сотні мільярдів доларів готівкових резервів і був упевнений, що російська економіка зможе витримати неминучі санкції, як це було минулого разу.
За словами Саллівана, Байден, який отримав на жовтневому брифінгу нові розвіддані та аналіз, «по суті, відреагував двома способами». По-перше, щоб спробувати стримати Путіна, їм «треба було послати когось у Москву, щоб він посидів з росіянами на найвищому рівні і сказав їм: «Якщо ви зробите це, то будуть такі наслідки».
По-друге, їм потрібно було поінформувати союзників про дані розвідки та формувати разом з ними єдину та жорстку позицію щодо санкцій проти Росії, посилення обороноздатності НАТО та допомоги Україні.
Бернса відправили у Москву, а директорку розвідки Авріл Хейнс – у штаб-квартиру НАТО в Брюсселі.
Генерал Марк Міллі все ще носить у своєму портфелі нотатки про стратегічні цілі США, які обговорювалися тоді на жовтневому брифінгу. Він міг процитувати їх напам'ять.
Проблема: «Як забезпечити дотримання міжнародного порядку» щодо країни з винятковим ядерним потенціалом, «не вдаючись до Третьої світової війни?»
№1: «Не допускати прямого конфлікту між збройними силами США і НАТО з Росією».
№2: «Стримати війну у географічних кордонах України».
№3: «Зміцнювати та підтримувати єдність НАТО».
№4: «Посилити Україну та дати їй засоби для боротьби».
Радники Байдена були впевнені, що Україна чинитиме опір.
Сполучені Штати, Велика Британія та інші члени НАТО витратили роки на підготовку та оснащення українських збройних сил, які були професійнішими та краще організованими, ніж до нападу Росії на Крим і Донбас сім років тому.
Але військові навчання були зосереджено не на тому, як організувати внутрішній опір після російської окупації, а на тому, як запобігти їй. Зброя, яку вони поставили, була здебільшого малокаліберною та оборонною, щоб її не сприйняли як провокацію Заходу.
Адміністрація також серйозно переймалася молодим президентом України, колишнім телевізійним коміком, який прийшов до влади на величезній хвилі народної підтримки та прагнення до фундаментальних змін, але втратив громадський авторитет частково через те, що не виконав свою обіцянку миру з Росією. 44-річний Зеленський не міг зрівнятися з безжальним Путіним.
Математика була не на користь України. У Росії було більше військ, більше танків, більше артилерії, більше винищувачів і керованих ракет, і вона продемонструвала у попередніх конфліктах свою готовність зламати своїх слабкіших супротивників, не звертаючи уваги на втрати серед цивільного населення.
Київ міг упасти не так швидко, як очікували росіяни, але він впаде, вважали американці.
3
2 листопада Бернса провели в кремлівський кабінет Юрія Ушакова – радника Путіна із зовнішньої політики та колишнього посла в США. Сам Путін розмовляв з Бернсом по телефону із Сочі, куди він усамітнився під час чергової хвилі коронавірусу в Москві.
Російський президент процитував свої звичні скарги на розширення НАТО, загрозу безпеці Росії та нелегітимне керівництво в Україні.
«Він дуже зневажливо ставився до президента Зеленського як політичного лідера», – згадував Бернс.
Вільям Бернс. Фото: ЕРА
Навчившись вислуховувати путінські тиради з часів свого перебування в Москві послом, Бернс зробив своє власне переконливе повідомлення: Сполучені Штати знають, що ви замишляєте, і якщо ви вторгнетесь в Україну, ви заплатите величезну ціну. Він сказав, що залишає листа від Байдена, який підтверджує каральні наслідки будь-якого нападу Росії на Україну.
Путін був дуже прозаїчним, сказав Бернс. Він не заперечував розвідданих, які вказували на вторгнення Росії в Україну.
Директор ЦРУ також зустрівся з іншим радником Путіна, Ніколаєм Патрушевим, колишнім офіцером КГБ, який керував Радою безпеки Росії.
Патрушев думав, що Бернс прилетів у Москву, щоб обговорити наступну зустріч Путіна і Байдена, і, схоже, був здивований, що голова ЦРУ приїхав із попередженням про Україну.
Він майже точно повторив невдоволення Путіна про «розширення НАТО» у своїх дискусіях із Бернсом. Здавалося, що для серйозної взаємодії не залишилося місця.
Путін не прийняв незворотного рішення розпочати війну, але його погляди на Україну стали жорсткішими, його схильність до ризику зросла, і російський лідер вважав, що його зручний момент скоро минеться.
«Рівень моєї стурбованості підвищився, а не знизився», – повідомив глава розвідки Байдену.
4
Поки Бернс розмовляв з Путіним, Блінкен сидів із Зеленським у Глазго (Шотландія) в кулуарах міжнародного саміту зі зміни клімату. Він виклав розвідувальну картину та описав російську бурю, яка насувалася на Україну.
«Ми були лише удвох, за два фути один від одного», – згадував Блінкен. Це була «важка розмова».
Блінкен вже зустрічався з українським президентом і знав його досить добре, щоб говорити відверто, хоча здавалося сюрреалістичним «говорити комусь, що його країна зазнає вторгнення».
Ентоні Блінкен та Володимир Зеленський. Фото: офіційний сайт президента України
За його словами, Зеленський був «серйозним, задумливим, стійким», поєднував у собі віру та зневіру. Він сказав, що проінформує своїх старших командирів. Але українці «бачили чимало хитрощів Росії в минулому», знав Блінкен, і Зеленський явно турбувався про економічний колапс, якщо в його країні почнеться паніка.
Переконання Блінкена та скептицизм Зеленського стали шаблоном, який буде повторюватися протягом наступних кількох місяців. Українці не могли дозволити собі повністю відмахнутися від американської розвідки. Але з їхньої точки зору, ця інформація була спекулятивною.
Зеленський чув попередження США, згадував він пізніше, але сказав, що американці не пропонували Україні тієї зброї, яка потрібна для самооборони.
«Можна мільйон разів сказати: «Слухай, можливе вторгнення». Гаразд, вторгнення є можливим. Літаки дасте? Ви дасте нам протиповітряну оборону? «Ну, ви не член НАТО». Тоді про що ми говоримо?», – сказав Зеленський.
За словами Дмитра Кулеби, міністра закордонних справ, американці надали мало конкретних розвідувальних даних на підтримку своїх попереджень «до останніх чотирьох або п'яти днів до початку вторгнення».
За два тижні після зустрічі в Глазго, коли Кулеба та Андрій Єрмак, голова Офісу Президента, відвідали Держдепартамент у Вашингтоні, американський високопосадовець зустрів їх із чашкою кави та посмішкою. «Хлопці, копайте окопи!» – сказав чиновник.
«Коли ми посміхнулися у відповідь, – згадував Кулеба, – чиновник сказав: «Я серйозно. Починайте копати траншеї. На вас нападуть. Масштабна атака і до неї потрібно підготуватися». Ми спитали подробиці – але їх не було».
Якщо американці були розчаровані скептичним ставленням України до планів Росії, українці були не менш стурбовані дедалі більш публічними попередженнями США про майбутнє вторгнення.
«Нам потрібно було знайти баланс між реалістичною оцінкою ризиків та підготовкою країни до гіршого – та збереженням економічного та фінансового стану країни, – сказав Кулеба. – Кожен коментар США про неминучість війни негайно позначався на курсі української валюти».
Отже, коли справа дійшла до попередження України, офіційне керівництво США заборонило розвідці ділитися з українською владою тактичною інформацією, яку Україна може використати для проведення наступальних атак на позиції російських військ у Криму чи проти прокремлівських сепаратистів на сході.
Власний розвідувальний апарат України також пронизали російські «кроти», а офіційні особи США з підозрою ставилися до того, що секретна інформація потрапить до рук Москви. Після початку війни адміністрація Байдена змінила свою політику та поділилася інформацією про пересування російських військ по Україні на тій підставі, що тепер країна захищається від вторгнення.
5
На саміті «Великої двадцятки» у Римі наприкінці жовтня Байден поділився деякими новими розвідданими з найближчими союзниками Америки – лідерами Британії, Франції та Німеччини.
У середині листопада глава розвідки Хейнс здійснила подорож до Брюсселя, щоб поінформувати ширше коло союзників: Північноатлантичну раду НАТО, керівний орган альянсу, що складається з 30 членів. Виступаючи перед великою аудиторією, вона говорила переважно про докази, і не запропонувала політичних рекомендацій.
«Ряд членів НАТО скептично поставилися до ідеї, що Путін серйозно готувався до повномасштабного вторгнення», – згадувала Хейнс.
Французькі та німецькі посадовці не могли зрозуміти, чому Путін намагається вторгнутися та окупувати велику країну, де, як вважається, на кордоні зосереджено від 80 000 до 90 000 військовослужбовців.
Більшість членів НАТО висловили сумнів і наголосили, що Зеленський вважає, що Росія ніколи не нападе. А хто, як не Україна, найкраще розуміє наміри Росії?
Лише британці та країни Балтії поставилися до загрози з усією серйозністю. Якоїсь миті чиновник із Лондона встав і жестом вказав на Хейнс: «Вона має рацію».
Але Париж та Берлін пам'ятали історію з розвідданими США про Ірак. Тінь цього глибоко хибного аналізу нависла над усіма обговореннями про вторгнення. Деякі також вважали, що кілька місяців тому Вашингтон сильно переоцінив стійкість уряду Афганістану, вивівши американські війська. Уряд було повалено, як тільки таліби увійшли в Кабул.
«Американська розвідка не вважається надійним джерелом, – сказав Франсуа Ейсбур, експерт з безпеки і давній радник французьких чиновників. – Це більше схоже на політичні маніпуляції».
Європейці розділилися на табори, які мало змінювалися протягом наступних місяців. Багато хто заявляв, що «Путін не збирається нападати», нові члени НАТО у східний Європі вважали, що вторгнення буде, але Путін просто відкусить шматок України, як в 2014-му.
І тільки Велика Британія та країни Балтії вважали, що буде повномасштабне вторгнення.
Коли скептично налаштовані держави-члени запросили додаткові розвіддані, американці надали їх, але утрималися від розкриття інформації.
США рідко розкривали свої найважливіші розвідувальні дані для такої різноманітної організації, як НАТО, насамперед через побоювання витоку секретів.
Хоча американці та їхні британські партнери справді поділилися значним обсягом інформації, вони приховали перехоплення чи людські джерела, які були важливими для визначення планів Путіна. Це розлютило французьких та німецьких чиновників, які давно підозрювали, що Вашингтон та Лондон іноді приховують розвідувальну інформацію.
За словами Хейнс, деякі країни альянсу представили свої власні висновки. Сполучені Штати також створили нові механізми обміну інформацією в режимі реального часу зі своїми закордонними партнерами в Брюсселі. Остін, Блінкен та Міллі розмовляли по телефону зі своїми колегами, ділилися думками, слухали, умовляли.
Згодом, як згадував один високопоставлений європейський чиновник у НАТО, «розвіддані передавалися неодноразово, послідовно, ясно, достовірно, з великою кількістю деталей, з дуже гарним сценарієм та підтвердженням доказів».
6
Макрон і Меркель багато років мали справу з Путіним, і їм було важко повірити, що він був настільки ірраціональним, щоб розв'язати катастрофічну війну. Вони навіть намагалися організувати саміт ЄС-Росія, але в них нічого не вийшло.
Через кілька місяців, незважаючи на нові дані американської розвідки, французи та німці наполягали на тому, що іще є шанс для дипломатії. Американці та британці мало сподівалися на те, що будь-які дипломатичні зусилля допоможуть.
Кожна сторона була переконана, що вона мала рацію, але була готова прислухатися до опонентів.
Протягом наступних кількох місяців американці прагнули показати європейським країнам, що вони, як і раніше, готові шукати мирного рішення, хоча в глибині душі вони були переконані, що будь-які спроби Росії вести переговори – це фарс.
7 грудня Путін і Байден поговорили по відеозв'язку. Путін заявив, що розмістив війська на кордоні з Україною через загрозу розширення західного альянсу. Він стверджував, що Росія просто захищає свої інтереси та територіальну цілісність.
Байден відповів, що Україна навряд чи найближчим часом вступить до НАТО і що Сполучені Штати та Росія можуть дійти згоди щодо побоювань Росії про розміщення американських систем озброєнь у Європі. Теоретично було місце для компромісу.
Поки Блінкен очолював дипломатичні зусилля США, українці продовжували свої контакти з європейськими урядами – а ті були набагато менш переконані у намірах Путіна, ніж американці.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Фото: ukrinform.ua
Кулеба та інші урядовці вважали, що війна буде, як пізніше сказав міністр закордонних справ України. Але напередодні вторгнення «я не міг повірити, що на нас чекає війна такого масштабу. Єдиною країною у світі, яка наполегливо говорила нам «з такою впевненістю», що будуть ракетні удари, були Сполучені Штати Америки. Усі інші країни не поділяли це і замість цього казали: так, війна можлива, але це буде скоріше локальний конфлікт на сході України».
«Поставте себе на наше місце, – сказав Кулеба. – З одного боку, США говорять вам щось абсолютно неймовірне, а решта кліпають вам очима і кажуть, що це навряд чи станеться».
Кулеба був далеко не самотній у своєму скептицизмі. Президент Зеленський теж поділяв таку думку.
«Ми серйозно ставилися до всієї інформації, яку нам давали наші західні партнери, – згадував Андрій Єрмак. – Але давайте будемо чесними: уявіть, якби сталася вся ця паніка, яку підштовхували так багато людей. Створення паніки – метод росіян. Уявіть, якби ця паніка розпочалася за три-чотири місяці до цього. Що було б із економікою? Чи могли б ми протриматися п'ять місяців, як зараз?»
7
На початку січня заступник держсекретаря США Венді Шерман очолила дипломатичну делегацію в Женеві та зустрілася зі своїм російським колегою Сергієм Рябковим, якого вона добре знала. Він повторив позицію Москви щодо України, офіційно викладену в середині грудня у двох договорах, що НАТО має припинити свої плани розширення та припинити будь-яку діяльність у країнах, що приєдналися до альянсу після 1997 року, включаючи Польщу, Румунію, Болгарію та країни Балтії.
Відхиливши пропозицію закрити двері НАТО і знизити статус існуючих членів, адміністрація США натомість запропонувала переговори та заходи щодо зміцнення довіри, включаючи розміщення військ та озброєнь на східному фланзі НАТО вздовж кордону з Росією. Рябков сказав Шерману, що Росія розчарована американською позицією.
Білий дім розглядав зустріч Шерман з Рябковим як «шанс перевірити, чи є шлях для якоїсь дипломатії», – сказала Емілі Хорн, тодішній прес-секретар Ради національної безпеки. – Думаю, досить швидко стало ясно, що росіяни не займалися дипломатією насправді. Вони навіть не робили цього серйозно».
«Усі західні союзники хотіли показати, що існує альтернативний шлях, який передбачає діалог і повагу до Росії як великої держави, – сказав високопосадовець британського уряду, який брав участь у переговорах. – Що ставало дедалі очевиднішим, то це те, що Росію не цікавили ніякі діалоги».
У міру того, як Сполучені Штати йшли дипломатичним шляхом, вони також розміщували сили для захисту НАТО, це було добре видно Москві та європейцям і демонструвало американську готовність вкладатися в гру.
Поки Байден заявляв, що американських військ в Україні не буде, Пентагон збільшив запаси зброї у Польщі та перекинув туди вертолітний батальйон із Греції. У Прибалтику було перекинуто десантників із 171-ї повітрянодесантної дивізії. Додаткові війська були відправлені з Італії до східної Румунії, а інші – до Угорщини та Болгарії.
Протягом наступних кількох місяців військова присутність США у Європі збільшилася з 74 000 до 100 000 військовослужбовців. Чотири повітрянодесантні винищувальні ескадрильї зросли до 12, а кількість надводних бойових кораблів у регіоні збільшилася з п'яти до 26. Бойові повітряні патрулі та розвідка цілодобово виконували завдання над східним флангом альянсу з видимістю в Україні.
З дозволу Агентства національної безпеки Сполучені Штати встановили пряму лінію зв'язку між українськими військовими та європейським командуванням США. Високозахищена система дозволить американцям підтримувати прямий контакт зі своїми українськими колегами в разі розвитку подій.
Адміністрація також відправляла зброю в Україну. У грудні Байден послав в Україну зброї ще на $200 млн – навіть незважаючи на те, що київський уряд, багато хто в Конгресі і дехто в самій адміністрації стверджував, що якщо США дійсно вірять у те, що буде повномасштабне вторгнення, цього буде недостатньо.
Але кожен крок у діях адміністрації був спрямований на те, щоб уникнути прямої участі США у воєнному зіткненні. Кожне рішення про те, яку допомогу та яку зброю надати українцям для самооборони, приймалося з урахуванням того, щоб Росія не вважала це «провокацією».
«Я не вибачаюся за те, що одна з наших цілей була – уникнути прямого конфлікту з Росією», – сказав Салліван про довоєнний період.
За словами чиновника, визначення того, чи Росія інтерпретуватиме військові навчання чи постачання зброї як провокацію чи ескалацію, було «більше мистецтвом, ніж наукою».
«Немає чіткої та простої математичної формули. Завжди існував баланс між тим, що потрібно для ефективного захисту, і тим, що Росія вважатиме поставки зброї із США такими, що по суті гарантують вбивство величезної кількості росіян».
Українська влада висловлювала нескінченну подяку Сполученим Штатам за те озброєння, що вони надали від початку війни: «Жодна країна у світі не зробила для озброєння України більше, ніж США з 24 лютого», – сказав нещодавно Кулеба. Але він та інші українські офіційні особи вважали стратегію «непровокації» неправильною.
«Куди це нас привело? – сказав Кулеба. – Я думаю, що ця війна – із тисячами вбитих і поранених, втраченими територіями, зруйнованою частиною економіки – найкраща відповідь тим, хто досі виступає за непровокацію Росії».
8
Тим часом Білий дім до кінця 2021 року вирішив поділитися частиною своєї найбільш секретної інформації.
Американська розвідка виявила сплановані росіянами операції «під чужим прапором», у ході яких вони здійснять напади на власні сили нібито з боку України. На думку представників адміністрації, публічне викриття цих планів може позбавити Путіна можливості придумати привід для вторгнення.
В якості першого кроку Білий дім розкрив масштаби нарощування російських військ біля кордонів України. На початку грудня адміністрація опублікувала фотографії із супутника, а також карту, створену американськими аналітиками, на якій показано позиції російських військ.
В аналізі йшлося про те, що росіяни планували «широке пересування» 100 батальйонних тактичних груп за участю до 175 000 військовослужбовців, а також бронетехніки, артилерії та техніки. Картину, яку чиновники адміністрації розробляли таємно кілька тижнів, тепер побачив весь світ.
Далі Салліван організував у Білому домі регулярний процес, під час якого команда визначала, як та чи інша інформація, якщо вона буде оприлюднена, перешкодить планам чи пропаганді Росії.
Наприкінці січня британський уряд публічно звинуватив Росію у змові з метою встановлення у Києві маріонеткового режиму. Звинувачення, засноване на даних американської та британської розвідки, було зроблено міністром МЗС Ліз Трасс пізно ввечері в Лондоні, але якраз вчасно для недільних ранкових газет.
На початку лютого адміністрація Байдена повідомила, що Москва розглядає можливість відеозйомки фальшивого українського нападу на російську територію або російськомовних людей – ще один «фальшивий прапор», виявлений розвідкою. За словами офіційних осіб, пропагандистський фільм буде насичений видовищем, з графічними сценами вибухів, трупами, і враженими горем особами, які вдають, що сумують за загиблими.
«Я надто багато разів спостерігав, як Путін використовує маніпуляції, – сказав інший американський чиновник. – Тепер ви могли бачити, що він планував абсолютно конкретно операції в Україні під чужим прапором. Це було досить точно».
Загалом кампанія з інформування громадськості у США спрацювала. Увага всього світу була прикута до нарощування російських військ. Ідея про те, що Путін сфальсифікував причини свого вторгнення, здавалася правдоподібною, можливо, тому, що у 2014 році він повністю заперечував присутність своїх військ у Криму, а частину України окупували «зелені чоловічки» у військовій формі без ознак.
9
12 січня Бернс зустрівся у Києві із Зеленським і дав відверту оцінку. Розвідка з’ясувала, що Росія мала намір завдати блискавичного удару по Києву та обезголовити центральну владу. Сполучені Штати також виявили ключовий елемент планування поля бою: Росія спробує спочатку висадити свої війська в аеропорту в Гостомелі, передмісті столиці, де на злітно-посадкових смугах можуть розміститися потужні російські транспорти з військами та зброєю. Звідти розпочнеться штурм Києва.
В якийсь момент їхньої розмови Зеленський запитав, чи загрожує йому чи його сім'ї небезпека. Бернс сказав, що Зеленському потрібно серйозно ставитись до своєї безпеки.
Ризики для президента зростали. Розвідка на той час вказувала, що російські групи вбивць, можливо, вже перебувають у Києві і чекають на свою активацію.
Але Зеленський противився закликам вивезти уряд зі столиці і був непохитний у тому, що він не панікує. Паніка веде до поразки, вважав він.
Фото: офіційний сайт президента України
«Не можна просто сказати мені: «Слухай, ти маєш почати готувати людей зараз і сказати їм, що їм потрібно відкладати гроші, їм потрібно запасатись продуктами, – нагадав Зеленський. – Якби ми повідомили про це – а цього хотіли деякі люди, яких я не називатиму, – то я з жовтня минулого року втрачав би $7 млрд на місяць, а в той момент, коли росіяни напали, вони б нас захопили протягом трьох днів. Загалом наше внутрішнє чуття було правильним: якщо ми посіємо хаос серед людей перед вторгненням, росіяни нас зжеруть. Тому що під час хаосу люди тікають із країни».
Для Зеленського рішення залишити людей у країні, де вони могли б боротися за свій дім, було ключем до відбиття будь-якого вторгнення.
«Хоч би цинічно це не звучало, але це ті люди, які все зупинили», – сказав він.
Українські посадовці, як і раніше, дратувалися тим, що американці не розкривали подробиці своїх розвідувальних джерел.
«Інформація, яку ми отримали, була, я назвав би, констатацією фактів без розкриття походження цих фактів або передісторії цих фактів», – нагадав Кулеба.
Але не лише західна розвідка вважала, що Зеленському слід готуватись до повномасштабного вторгнення. Деякі представники української розвідки, хоч і скептично ставилися до того, що Путін завдасть удару, планували найгірше. Кирило Буданов, начальник військової розвідки України, сказав, що за три місяці до війни вивіз архіви зі свого штабу та підготував запаси пального та боєприпасів.
Американські попередження повторилися 19 січня, коли Блінкен здійснив короткий візит до Києва для особистої зустрічі із Зеленським та Кулебою. Блінкен з жахом для себе почув, що Зеленський продовжував стверджувати, що будь-який публічний заклик до мобілізації викличе паніку, а також відтік капіталу, який підштовхне економіку України до краю прірви.
Хоча Блінкен, як і в попередніх бесідах, наголошував на важливості безпеки та недоторканності Зеленського та його уряду, він не наполягав на тому, щоб евакуювати столицю.
«Ми сказали українській владі дві головні речі, – згадував пізніше Блінкен. – Ми підтримаємо вас, хоч би що ви захотіли. Ми рекомендуємо вам переглянути, як ви можете забезпечити безперервність діяльності уряду залежно від того, що станеться». Це може означати – причаїтися у Києві, перебратися на Західну Україну чи перемістити уряд у сусідню Польщу.
Зеленський сказав Блінкену, що залишається.
Він почав підозрювати, що деякі західні посадовці хотіли, щоб він утік, щоб Росія могла встановити маріонетковий уряд, який прийде до врегулювання шляхом переговорів із НАТО.
«Західні партнери – я впевнений, дуже хвилювалися за безпеку мене та моєї родини, – сказав Зеленський. – Але хтось, ймовірно, хотів просто покінчити з цим швидше. Я думаю, що більшість людей, які мені дзвонили, – ну, майже всі – не мали віри в те, що Україна може протистояти цьому і вистояти».
Так само, за його словами, попередження українців готуватися до війни послабило б країну економічно та полегшило б її захоплення росіянами.
«Правильно це було чи не правильно, нехай люди обговорюють у майбутньому, – нагадав український лідер, – але я точно знаю та інтуїтивно – ми обговорювали це щодня на РНБО – я мав відчуття, що росіяни хотіли підготувати нас до м'якої капітуляції країни. І це страшно».
10
На прес-конференції 19 січня Байден сказав, що, на його думку, Росія нападе. Путін зайшов надто далеко, щоб відступати. «Він має щось зробити», – сказав президент.
Байден пообіцяв, що Захід відповість на атаку Росії. «Наші союзники та партнери готові завдати серйозної шкоди Росії та російській економіці», – сказав він, передбачаючи, що якщо Путін віддасть наказ про вторгнення, це стане «катастрофою» для Росії.
На той момент це було одне із найсильніших попереджень Байдена. Але президент США також скаламутив воду, припустивши, що «незначне вторгнення» російських військ, на відміну від повномасштабного вторгнення, може не викликати такої жорсткої відповіді.
«Інша справа, якщо це незначне вторгнення, і тоді нам доведеться сперечатися про те, що робити, а що не робити», – сказав Байден, даючи зрозуміти, що НАТО не одностайно виступає проти будь-якого застосування Росією сили. – Якщо ми маємо справу з тим, що російські війська перетинають кордон, вбивають українських бійців і так далі, я думаю, це все змінює», – сказав Байден, коли пізніше на прес-конференції репортер попросив його пояснити, що він мав на увазі під «незначним вторгненням».
«Але насправді від того, що Путін зробить, залежить, якою мірою ми зможемо досягти повної єдності у НАТО», – сказав він.
Коментарі Байдена виявили недоліки у діях його власної адміністрації, а також у НАТО. Блінкен був у Києві, заприсягнувшись, що Сполучені Штати підтримуватимуть Україну в усіх відношеннях, крім введення власних військ, у разі нападу на країну.
Але приватно представники адміністрації вже кілька тижнів обмірковували, як вони відреагують на «гібридну» атаку, в ході якої Росія може завдати руйнівного кіберудару по Україні та завдати обмеженого удару по східній частині країни.
Зеленський і його помічники, які ще не були впевнені, що Путін піде війною, відповіли на коментарі Байдена про «незначне вторгнення» їдким твітом.
«Ми хочемо нагадати великим державам, що не буває дрібних вторгнень та малих націй. Так само, як не буває дрібних жертв та невеликого горя від втрати близьких. Я говорю це як президент великої держави».
Наступного дня Байден пояснив, що якщо «будь-які російські підрозділи перейдуть кордон України, це буде вторгненням», за яке Путін заплатить.
Але чиновники Білого дому тихо обурилися тим, що поки адміністрація США намагається заручитися підтримкою України, Зеленський більше зацікавлений у тому, щоб тицьнути Байдену в око через незграбний коментар.
«Це було неприємно, – сказав колишній чиновник Білого дому. – Ми намагалися допомогти йому, але було відчуття, що він захищає свій власний політичний бренд, або заперечуючи, або демонструючи впевненість, тому що це було важливо для нього в той час».
Помічник Зеленського, який допомагав написати той твіт, сказав, що він мав дати відсіч Байдену, а також бути легким і гумористичним, щоб розрядити напругу. Близьке оточення Зеленського непокоїлося, що прогнози Вашингтона про те, що війна не за горами, можуть мати непередбачені наслідки.
Як уточнював Байден, після цього команда Зеленського спробувала заспокоїти Вашингтон примирливим дописом.
«Дякую, @POTUS, за безпрецедентну [США] дипломатичну та військову допомогу [Україні]», – написав Зеленський у Твіттері з емодзі у вигляді прапорів США та України.
11
21 січня в Женеві видався холодний похмурий день, поривчастий вітер хвилював поверхню зазвичай спокійного озера, яке носить назву швейцарського міста. Блінкен і його помічники сиділи навпроти своїх російських колег за столом, накритим у бальному залі розкішного прибережного готелю. Можливо, сказав Блінкен міністру закордонних справ Росії Сергєю Лаврову, вони зможуть заспокоїти бурхливі води між двома країнами.
Вони обмінялися напруженими люб'язностями і торкнулися інших питань – діяльність їхніх посольств, ядерну угоду з Іраном – перш ніж перейти до України. Блінкен знову виклав позиції США. Якщо в Путіна є побоювання щодо безпеки, Сполучені Штати та їхні союзники були готові говорити про них. Але щойно розпочнеться вторгнення в Україну, санкції Заходу будуть швидкими та нещадними, ізолюючи Росію та завдаючи шкоди її економіці, а альянс надасть Україні масштабну військову допомогу. Якщо хоч один російський солдат або ракета торкнеться бодай одного дюйма території НАТО, Сполучені Штати захищатимуть своїх союзників.
Блінкен знайшов відповіді Лаврова різкими і непохитними. Після півтори години безплідних метань туди-сюди, здавалося, що більше сказати було нічого. Але коли їхні помічники почали виходити з бальної зали, Блінкен затримався і попросив російського міністра поговорити з ним наодинці. Двоє чоловіків увійшли в невелику сусідню конференц-залу та зачинили двері, поки команди США та Росії стояли разом зовні в атмосфері незручності.
Ще раз обговоривши ситуацію з Україною, Блінкен зупинився і запитав: «Сергєй, скажи мені, що ти насправді намагаєшся зробити?» Чи було все це справді пов'язане із стурбованістю щодо безпеки, яку Росія піднімала знову і знову – з «зазіханням» НАТО на Росію та нібито військовою загрозою? Чи справа була у майже богословській вірі Путіна в те, що Україна була і завжди була невід'ємною частиною Русі-матушкі?
Не відповідаючи, Лавров відчинив двері і пішов, тягнучи за собою палицю.
Це була остання зустріч високопоставлених представників США і Росії перед вторгненням.
Байден ще раз розмовляв із Путіним по телефону. 12 лютого Білий дім сказав російському президенту, що «хоча Сполучені Штати, як і раніше, готові займатися дипломатією в повній координації з нашими союзниками та партнерами, ми готові й до інших сценаріїв».
12
Днем раніше британський міністр оборони Бен Уоллес прилетів у Москву, щоб зустрітися зі своїм російським колегою Сергєєм Шойгу.
Уоллес хотів ще раз запитати, чи є місце для переговорів щодо вимог Путіна щодо розширення НАТО та діяльності альянсу у Східній Європі. За його словами, росіяни не виявили інтересу в цьому питанні.
Уоллес попередив Шойгу, що Росія зіткнеться із запеклим опором, якщо вона вторгнеться в Україну:
«Я знаю українців – я був в Україні п'ять разів – і вони воюватимуть», – сказав Уоллес.
«Моя мати українка, – відповів Шойгу, маючи на увазі, що він краще знає людей. – Це все частина нашої країни».
Потім Уоллес порушив питання про санкції. Шойгу відповів: «Ми можемо страждати, як ніхто інший». На що Уоллес відповів: «Я не хочу, щоб хтось страждав».
Шойгу подав довгий і вже знайомий список скарг і сказав, що Росія не може миритися із західним курсом України.
Коли британські посадовці збиралися йти, Шойгу звернувся до Уоллеса.
«Він подивився мені в очі і сказав: «Ми не маємо планів вторгатися в Україну», – згадував Уоллес. – Це показує, наскільки вони брехливі».
***
Через тиждень, 18 лютого, Байден зателефонував лідерам кількох союзників НАТО і розповів їм про останні дані США. Пізніше того ж дня Байден сказав репортерам у Білому домі:
«На даний момент я переконаний, що він ухвалив рішення про вторгнення. У нас є підстави так гадати».
Проте французи продовжували шукати вихід із кризи.
20 лютого Еммануель Макрон зателефонував Путіну і попросив його дати згоду на зустріч у Женеві з Байденом. Розмова привела французького президента до думки, що Путін нарешті готовий шукати врегулювання.
«Ця пропозиція заслуговує на те, щоб її взяли до уваги», – сказав Путін, згідно з записом розмови.
Макрон тиснув на російського лідера. «Але можемо ми сказати сьогодні, наприкінці цієї розмови, що ми згодні в принципі? Я хотів би отримати від вас чітку відповідь щодо цього. Я розумію ваш опір щодо призначення дати. Але чи готові ви рухатися вперед і сказати сьогодні: «Я хотів би [віч-на-віч] зустрітися з американцями, а потім поширити зустріч на європейців»? Чи ні?»
Путін не взяв на себе зобов'язань, і, схоже, він мав більш невідкладні справи. «Чесно кажучи, я хотів піти пограти у хокей, бо зараз я у спортзалі. Але запевняю вас, я зателефоную своїм консультантам».
«Je vous remercie, Monsieur le President», – підсумував Путін, подякувавши по-французьки.
Було чути, як Макрон сміється від задоволення, вішаючи слухавку. Французький президент та його радники вважали, що здійснили прорив. Дипломатичний радник Макрона навіть танцював.
Але наступного дня в телезверненні Путін офіційно визнав сепаратистські «ДНР» і «ЛНР», включаючи територію, яку контролює Київ, незалежними державами. Це була явна ознака того, що Путін, попри його французькі люб'язності, мав намір розчленувати Україну.
13
Поки Велика Британія та Франція робили останні дипломатичні зусилля, світові лідери зібралися у Мюнхені на щорічну безпекову конференцію. Зеленський був присутній, що викликало побоювання деяких офіційних осіб США, що його відсутність може дати Росії ідеальний момент для завдання удару. Інші запитували, чи вірив український лідер у те, що Росія нападе, і чи скористається можливістю залишити країну до того, як почнуть падати бомби.
У своєму виступі Зеленський нагадав присутнім, що його країна вже перебуває у стані війни з Росією, а українські війська воюють проти східних сепаратистів із 2014 року.
«Щоб реально допомогти Україні, не обов'язково постійно говорити лише про дати ймовірного вторгнення», – сказав Зеленський. Натомість Євросоюз та НАТО мають прийняти Україну у свої організації.
Деякі європейські чиновники все ще не були переконані, що напад буде. Один із них сказав репортеру: «У нас самих немає явних доказів того, що Путін прийняв рішення, і ми не бачили нічого, що свідчило б про інше».
«Це здавалося чимось потойбічним», – сказав британський чиновник.
«Якщо ви виявите чиїсь плани напасти на країну, і ці плани здаються абсолютно божевільними, є ймовірність, що ви відреагуєте раціонально і вважаєте, що це настільки божевільно, що цього не станеться», – сказав Хейсбур, французький експерт з безпеки.
«Європейці переоцінили своє розуміння Путіна, – сказав він. – Американці, я вважаю, замість того, щоб намагатися влізти в голову Путіна, вирішили, що діятимуть на основі своїх розвідданих і не турбуватимуться, чи це має якийсь сенс чи ні».
Було багато причин для спантеличення. Американська розвідка показала, що військові плани Кремля не доходили до польових командирів, які мали їх виконувати. Офіцери не знали своїх наказів. Війська з'являлися на кордоні, не розуміючи, що йдуть на війну. Деякі аналітики уряду США були спантеличені відсутністю зв'язку в російських збройних силах. Аналітики думали, що справи настільки дивні, що плани Росії можуть провалитися. Але це залишалося явно думкою меншості.
Для Кулеби поворотний момент настав через кілька днів після Мюнхенської конференції 18-20 лютого, коли він знову вирушив до Вашингтона.
«Це були дні, коли я отримав конкретнішу інформацію, – згадував він. У конкретному аеропорту А в Росії, сказали йому, п'ять транспортних літаків вже перебувають у повній бойовій готовності, які готові будь-якої миті прийняти десантників і доставити їх у напрямку конкретного аеропорту Б в Україні.
«Саме там ви бачите послідовність подій та логіку того, що відбувається», – сказав він.
Представники західної розвідки, озираючись назад на безладну атаку Росії на Київ, визнають, що вони переоцінили ефективність російських збройних сил.
«Ми припускали, що вони вторгнуться в країну так само [організовано], як ми вторглися б у країну», – сказав один британський чиновник.
14
Увечері 23 лютого Білий дім отримав термінову розвідувальну інформацію. Була «висока ймовірність», що вторгнення почалося. Війська були в русі, і росіяни випустили ракети по цілях в Україні. Зібралися найвищі радники президента; деякі зустрічалися в ситуаційній кімнаті, інші приєднувалися по захищеній лінії відеозв'язку.
Салліван поговорив із Єрмаком, головою адміністрації Зеленського.
Єрмак сказав Саллівану почекати – він хотів покликати Зеленського до телефону, щоб поговорити з Байденом. Салліван перевів дзвінок на президента.
Зеленський благав Байдена негайно зв'язатися з якомога більшою кількістю інших світових лідерів та дипломатів. Він просив американського колегу передати їм, щоб вони висловилися публічно і зателефонували Путіну прямо і сказали йому «припинити це».
«Зеленський був стривожений», – згадує співрозмовник, знайомий з ходом розмови. Він попросив Байдена «надати нам всі розвіддані, які ви можете зараз отримати».
«Ми будемо боротися, ми будемо захищатися, ми можемо протриматися, але нам потрібна ваша допомога», – сказав Зеленський.
Тэги: