Марина Поліщук
«Горе-лікарі зашили рану до половини, а то сказали – саме затягне», – каже жителька міста Олешки Юлія. Її історія – ілюстрація страшної реальності, яку окупанти створили на Херсонщині.
Історію кондитерки Юлії з Олешків публікує громадська організація «Почута медіа», волонтери якої допомагають жителям ТОТ виїхати з окупації. Публікація датована 22 лютого 2024 року – за майже рік у героїні, яка так і залишалася жити на ТОТ, звісно, могло щось змінитися. Однак її розповідь про перші два роки окупації вражає настільки, що це неможливо замовчувати. Увесь світ має знати, скільки жахіття принесла нам Росія.
Юлія втратила дім, руку, здоров’я. На собі відчула всю недолугість медицини в окупації. Попри все пережите, жінка не сумнівається, що Україна вистоїть.
Майже місяць – у підвалі
Майже місяць від початку повномасштабного вторгнення Юлія із синами просиділи в підвалі.
«Зранку вийшла у двір і побачила гелікоптери. Було багато диму – горіли плавні, комиш. Я забігла в хату, розбудила дітей і побігли до подруги в підвал. Ми бігли під обстрілами, це вже тоді був бій на мосту річки Конки, недалеко від мого дому», – розповідає жінка про події 24 лютого 2022 року.
У підвалі жінка з наляканими синами просиділа майже місяць. 17 березня окупанти без єдиного пострілу зайшли до Олешків. Протягом першої весни в окупації був дефіцит, згадує Юлія. Постачання до міста не було, а місцеві швидко розкупили товари з магазинів. Тоді жінка втратила роботу: кондитерська фабрика, де вона працювала, зачинилася.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Олешки: як сьогодні живе тимчасово окуповане місто на лівобережжі Херсонщини (відео)
Поранення в день теракту на ГЕС
У день підриву росіянами Каховської ГЕС, 6 червня 2023 року, Юлія потрапила під обстріл. Окупанти гатили по місту, коли в Олешках уже була вода, згадує вона. Того ранку окупанти влучили в електропідстанцію неподалік від будинку жінки. Щохвилини ставало все гучніше.
«Я не добігла до укриття, і два снаряди поцілили в мене практично. Я думала, що не виживу. Мене в різні боки кидало по землі вже з відірваними кінцівками і з уламком у грудях. Я стікала кров’ю у дворі, наді мною горіли квартири. Сусідка поруч згоріла заживо», – розповідає Юлія.
Сусід побіг рятувати її, але й сам потрапив під обстріл. Чоловікові наскрізь прострелило щелепу й ніс. Юлія втратила руку та великий палець на лівій. На грудях була рвана рана. Сусіди доправили постраждалих до лікарні в Олешках.
«Світла в лікарні теж уже не було, вмикали генератор. Усе мені відрізали, що теліпалося з кінцівок», – пригадує жінка.
Далі карета швидкої з жінкою і її сусідом помчала до Скадовська:
«Нас везли вже по воді. Ліси горіли, вода йшла – це був жах… Водій швидкої не їхав, а летів, щоб нас довезти до лікарні. Ми їхали через Голу Пристань, і я бачила через люк, як багато диму було в небі. Було дуже страшно».
Того дня до реанімації в Скадовську швидкі мчали одна за одною, додає Юлія.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Олешки затопило дуже швидко». Історія родини з лівобережжя, яку врятували волонтери
Медицина в окупації
Жінку прооперував лікар із Москви – безкоштовно, але невдало.
«Пройшло вже немало часу, а рана на грудях ніяк не заживає, гноїться. Бо горе-лікарі зашили до половини, а то сказали, що саме затягне. От і мучуся до сих пір», – каже вона.
Юлія додає, що лікарі зі Скадовська пообіцяли згодом вичистити її рану. Почувалася вона погано – ходити й сидіти було важко. Крім того, ліків росіяни не видавали. Юлія купувала медикаменти своїм коштом – виручали заощадження.
«З мене вимагають рецепт. Просила лікаря, щоб виписав рецепт на ліки. Не хотів. А потім від місцевих дізналася, що він гроші любить. Звідки вони в мене… Сама інвалідом стала, а йому лише папірець написати. Кинув на стіл знехотя, я проковтнула і пішла. Нікому поскаржитися: вони всі продалися», – розповідає жителька Олешків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Медицина в окупації: жителі ТОТ Херсонщини бережуть залишки українських ліків, як скарб
В Олешках щодня – похорони
Після поранення Юлія із синами перебралися жити до відносно безпечного села неподалік Олешків. Жінку з дітьми прихистили друзі. Як людина з інвалідністю жодних виплат вона не отримує, бо російський паспорт не взяла.
«Сидимо тут, як миші. Раз уже нас чіпали тут. Викликали мене в сільраду, мовляв, хто такі й чому тут живете. Мене там так трясло…», – каже Юлія.
Жінка дуже хвилюється за рідне місто. Каже, в Олешках щодня – похорони. Окупанти нещадно обкрадають хати місцевих. Навідувалися й до будинку Юлії – ймовірно, шукали щось проукраїнське. Що залишилося після окупантів – жінці показав сусід.
«Оце так орки погосподарювали в нас. У хлопців зникли дипломи, медалі, нагороди. Нагороди були зі стрічками жовто-блакитними, через те й знищили. Батареї – і ті зірвали. Покрали холодильник та професійну техніку», – каже.
У хатах, де знаходять щось патріотичне, господарів забирають із собою. Ще влітку окупанти викрали сусіда Юлії. Про нього досі немає і вісточки.
«Людей, яких викрали, досі нема. Недавно хлопця розстріляли просто в квартирі. Я зараз пишу, і сльози полилися, як мені шкода тих, хто досі в Олешках. Бажання тільки одне в мене: щоб наші хлопці трималися й повернулися живі! Хочу, щоб якомога швидше звільнені були наші території! Ненавиджу до кісток їх [росіян]. Ми вистоїмо, ми незламні перед цими тваринами», – так закінчує свою розповідь жінка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На блокпосту її переїхав російський окупант – історія молодої жінки з ТОТ Херсонщини
Головне фото: esu.com.ua
Дарина Лапіна
