Ян Ярчук
Анна, 21-річна дівчина з села Розівка, що в Запорізькій області, пережила шість місяців окупації, але виїхала та змогла розпочати життя з чистого аркуша.
Її історія стала відомою через проєкт на інстаграм-сторінці «Букви».
Сел, де проживала дівчина, було окуповане росіянами в перші дні. З батьками і братом Анна ховалася у підвалі, а потім переїхали до сусіднього населеного пункту.
Дівчина пригадує, як у місцевих магазинах швидко зникли продукти, і тоді почали самостійно випікали хліб.
«Я досі пам’ятаю, що це був найсмачніший хліб, який я коли-небудь куштувала, бо він був дуже м’який, гарячий та смачний», – ділиться спогадами Анна.
Дівчина провела в окупації пів року, вірячи, що визволення не за горами. Однак з часом ситуація ставала дедалі важчою. Деякий час у них не було світла, а потім, коли електропостачання відновили, то, побачивши кадри руйнувань драмтеатру в Маріуполі, вона зрозуміла, що треба евакуюватися.
Анна виїжджала з окупованої території без батьків.
«Я виїжджала без батьків, зі мною була сусідка. Ми знайшли автобус, водій домовлявся на блокпостах та вивозив людей», – говорить Анна.
Вона й досі пам’ятає, як вони проїжджали сіру зону, а в полі падали снаряди. Коли ж заїхали у село поблизу Запоріжжя Анна заплакала, як певно і більшість з тих, хто вирвався з окупації.
Невдовзі з окупованої Розівки змогли виїхати і її батьки.
«Вони виїжджали колоною машин. Я про це нічого не знала. І ось я бачу вхідний дзвінок від мами і чую: «Ми в Україні», – пригадує дівчина.
Після виїзду з окупованого села вона адаптувалася до нового життя в Запоріжжі, пройшла безкоштовний курс для ВПО, а згодом потрапила на стажування у маркетингову компанію як графічний дизайнер.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перетворила хобі чоловіка на сімейну справу: історія переселенки з Миколаєва
Анна з теплотою згадує життя в Розівці до війни, сумує за домом та рідними, які залишилися в окупації.
«Всі мої родичі зараз в окупації і я не бачила їх понад 2 роки. Я боюся, що більше не побачу дідуся та бабусю. Мій дім окупований. Я кожного дня за ним сумую і часто згадую своє життя в Розівці до повномасштабного вторгнення. Добре пам’ятаю свою кімнату, що де стоїть, кожну деталь», – наголошує дівчина.
Фото: Букви / інстаграм
Марина Поліщук
