Великий Потьомкінський острів, що знаходиться майже навпроти Херсона, – це важливий з тактичної перспективи клаптик суходолу посеред Дніпра, стверджують військові експерти.
Нагадаємо, 2 січня стало відомо, що на острові Великий Потьомкінський встановлено український прапор. За словами речниці Сил оборони Півдня Наталії Гуменюк, цей факт є сигналом для ворога, що ЗСУ працюють, «що земля – наша, що це все Україна, і нагадування їм про незворотність тих процесів, які ми запланували». При цьому вона наголосила, що про звільнення острова поки що не йдеться.
Про історію острова та його роль в подальшому відвоюванні тимчасово окупованої росіянами території Херсонщини пише ВВС News Україна.
Славетна історія острова
Острів названий на честь фаворита російської імператриці Катерини ІІ князя Григорія Потьомкіна. Саме його останки російські військові вивезли з Херсону перед втечею на початку листопада.
Сам острів розташований безпосередньо в дельті Дніпра та ділить його річище надвоє. Він є одним із найбільших островів на Дніпрі, його площа – близько 25 квадратних кілометрів.
На північ від нього, лише за 5 км, розташований Херсон. На південь від Великого Потьомкінського, за 2 км, місто Гола Пристань, що досі перебуває в окупації.
Великий Потьомкінський острів, хоч і є останніми роками фактично місцевою туристичною цікавинкою і дачним поселенням, має славетну історію. За часів Київської Русі він лежав на шляху «з варяг у греки» й також, цілком імовірно, тут було давньоруське місто Олешшя.
Цей населений пункт неодноразово згадується в літописах XI-XIII століття, інколи під дещо видозміненими назвами: Уліскі, Елеске, Оулескі, Улікіс та інші. У дослідженнях Інституту археології Національної академії наук України сказано, що тут у 30-40 роках XIV століття розташовувалася торгова факторія (поселення іноземних купців на території іншої держави) генуезців.
Археологи вважають, що місто Олешшя було саме на острові Великий Потьомкінський, де вдалося знайти залишки стародавнього поселення.
Крім того, на думку деяких істориків, саме тут розташовувалася Олешківська Січ. Її заснували запорізькі козаки після розгрому Запорозької Січі наприкінці ХVII століття. На це можуть вказувати знайдені на острові козацькі люльки, залишки посуду та зброї.
За часів Другої світової війни в плавнях херсонських островів переховувалися партизанські загони, що влаштовували диверсії проти нацистських окупантів.
Дійсно, ця місцевість підходить для таких дій. Острів має багато заплав, невеликих озер і річечок, а також густу рослинність. Під час розлиття Дніпра вода фактично затоплює ледь не більшу частину острова й пересуватися по ньому можна виключно на човнах.
Яке головне завдання для ЗСУ на острові
Насправді про бої на Великому Потьомкінському острові практично немає інформації – лиш дещо можна знайти на військових телеграм-каналах.
Наприклад, російський провоєнний канал Dontstopwar запевняє, що острів не контролюють повністю ні ЗСУ, ні РФ. Частину його контролюють росіяни, частину – українці, а інші території – заміновані. «Цей острів – сіра зона», – йдеться в дописі каналу від 3 січня.
Проукраїнський телеграм-канал Supernova+ виклав відео начебто ураження позицій РФ 2 січня. OSINT-аналітики змогли ідентифікувати це місце – узбережжя річки Конка за 2 км від Великого Потьомкінського острова.
На думку військового експерта, полковника ЗСУ в запасі Сергія Грабського, Великий Потьомкінський острів навряд чи може розглядатися як першочерговий плацдарм для звільнення півдня українськими військами.
Грабський упевнений, що наразі не йдеться про вдале форсування Дніпра українськими силами й наступ на позиції росіян на лівобережжі Херсонщини. На його думку, зараз ЗСУ зосереджені на обстрілах позицій і логістичних маршрутів противника на лівому березі Дніпра в Херсонській області.
«Саме це створює передумови для фронтального просування ЗСУ вздовж лівого берега. Ніхто не збирається визволяти Херсонщину методом форсування Дніпра, висадки десантів на лівому березі та просування там. Це безглуздо, і Україна не має таких можливостей», – пояснює він.
Експерт вказує, що на Херсонщині сформувався певний «трикутник», тобто українські воїни тиснуть на російські позиції з двох боків: з боку правобережжя Дніпра і з боку Запорізької області, та мають можливість завдавати удари вглиб окупованої території. У таких умовах росіяни не можуть закріпитися і створити монолітну систему оборони своїх позицій.
Найголовнішою метою наступу України на півдні, зазначає Грабський, є звільнення Мелітополя на Запоріжжі. Руйнування логістичних маршрутів росіян на Херсонщині допомагає цьому.
За аналогією з операцією зі звільнення правобережної Херсонщини, яка зайняла 3-4 місяці (з кінця липня по листопад 2022 року), він прогнозує такі ж терміни підготовки наступу на півдні. Тобто це можливо завершити ще до кінця зими.
На його думку, Великий Потьомкінський острів, як і Кінбурнська коса на захід від нього, навряд чи можуть розглядатися як першочергові плацдарми для звільнення Півдня українськими військами. Головне завдання для ЗСУ на острові – відтіснити артилерію противника від обласного центру, вважає Сергій Грабський.
«Тут важливо захистити мирних жителів. Мова наразі не про військову доцільність», – коментує він інформацію про можливе звільнення острова.
Тэги: