Звільнені Олександрівку й Станіслав Херсонської області російська армія обстрілює дотепер. Б’ють із «Градів» з окупованої Кінбурнської коси. Інтенсивні бої за Олександрівку, розташовану на березі Дніпровського лиману, відбувалися у березні й квітні. 28-й бригаді ЗСУ протистояли вишколені та добре озброєні підрозділи російської армії, пише «Крим.Реалії».
Як бійці 28-ї бригади ЗСУ виходили з оточення в Олександрівці
Нагадування про жорстокі бої за село – спалена техніка вздовж дороги на в’їзді в Олександрівку з боку Миколаєва. Ці знищені БМП і танки належали 28-й бригаді ЗСУ – підтверджують українські військові. Бійці 28-ї бригади штурмували позиції окупантів і зазнавали втрат.
На виїзді з Олександрівки, окрім знищеної бронетехніки, багато спалених цивільних авто. 17 січня 2023 р. Усі фото: krymr.com
«Так, 28-а – наші герої», – каже староста Олександрівки Наталя Каменецька.
Вона жила в селі до кінця березня і бої за населений пункт бачила на власні очі.
«Оборону нашого населеного пункту тримала 28-а бригада Лицарів Зимового Походу. Це для мене наймужніші хлопці, чесно. Тримали вони оборону, навіть перебуваючи в повному оточенні. Залишалися в оточенні в будівлі школи. І виходили. Їм допомагав наш місцевий хлопець. Із партизан. Мабуть поки що не маю права називати ім’я. Він допомагав їм виходити з повного оточення. Їх було 14 чоловіків. Із них троє були 300-х, і під прикриттям Іноземного легіону вони вийшли з оточення», – розповідає Наталя Каменецька.
Уперше про важкі бої за Олександрівку на Херсонщині ми дізналися від командира стрілецького батальйону 28-ї бригади Сергія Ткачука. І тоді він теж згадував про побратимів в оточенні.
Сергій Ткачук, командир роти 28-ї бригади ЗСУ. Миколаївщина, червень 2022 р.
«Два підрозділи перебували в оточенні в Олександрівці. Командування бригади поставило завдання зайти морем, залишити зброю та вивезти поранених», – пригадував у минулому році Сергій Ткачук.
Відомо, що Ткачук та його бійці виходили з Олександрівки Дніпровським лиманом, під обстрілом.
«Та операція з висадки та завантаження поранених була не більше 15-ти хвилин. Великий шторм був, і хвилі йшли на берег, тому важко було вийти. І орки почули звук мотора, який розривався, бо човен був реально переповнений. Вода навколо. Орки відкрили стрільбу з БМП», – розповідав влітку Сергій Ткачук.
Танкові атаки окупантів і вуличні бої в Олександрівці
У березні російські військові обстрілювали Олександрівку з танків. Гатили по школі, яку утримували бійці ЗСУ, і дитсадку, в якому переховувалися місцеві жителі.
Били по вежах зв’язку, водонапірних баштах та інших комунальних будівлях. Тоді ж тривали вуличні бої за село.
Усе, що залишилося від школи в Олександрівці. Російська армія руйнувала її обстрілами, коли в ній тримали оборону в оточенні бійці 28-ї бригади ЗСУ. 17 січня 2023 р.
«Наші заходили з того боку. А ці козли з іншого боку. І вони лупили в напрямку по наших. Де наша хата, туди, у той бік, бо наші звідти заходили. Виходить, що люди бігли до школи, ближче до центру, щоб тут заховатися в підвалах. Наші попередили хлопців, що треба тікати. Ну, і так, ті звідти заходили колоною кожен день. Наші з іншого боку, і ось так», – розповідає жителька Олександрівки Марія Часник.
Після 17 квітня російські військові повністю зайняли Олександрівку. Утримували її, допоки ЗСУ не звільнили Херсон 11 листопада.
Як 206-й батальйон ТРО і 28-а бригада звільняли Олександрівку
Кримчанин Сергій Костинський у складі 206-го батальйону ТРО брав участь у боях за Олександрівку, із серпня воював «на нулі». На одних позиціях із бійцями 28-ї бригади ЗСУ.
Кримчанин Сергій Костинський – військовослужбовець 251-го батальйону ТРО, брав участь у боях за звільнення Херсонщини, і зокрема Олександрівки. 15 січня 2023 р.
«У чому проблема була цієї всієї ділянки від Снігурівки до Олександрівки, яку дуже важко було пробити? У тому, що в першу чергу це висококваліфіковані підрозділи ворога. Це десантно-штурмові війська. Це гвардійські. Гвардійська бригада артилерії», – розповідає Сергій Костинський.
На цій ділянці фронту, і в Олександрівці зокрема, російські військові мали істотну перевагу в боєприпасах.
«Працювали в цілому, я хочу сказати, доволі професійно. І з безлімітним боєкомплектом. Так, скільки вони стріляли, ми з нашого боку не стріляли ніколи. Ніколи. І на одному етапі, найважчому, це було 1 до 20. Тобто наш 1 постріл арти на 20 їхніх. А потім ситуація покращилася – 1 до 8.
Але я був свідком учасником ситуації, коли годину-півтори години тебе накривали мінометами, але не було відповіді», – пригадує Сергій Костинський.
Підрозділам ЗСУ під Олександрівкою бракувало техніки. Окупанти, навпаки, були озброєні модернізованими зразками.
«Вражаюча перевага в техніці. Вражаюча перевага. Величезна перевага в танках, БМП. Більш модерних БМП, більш модерних танках, більша кількість стволів. І я хочу сказати, якщо говорити про змагання піхота на піхоту, то українці надзвичайно потужні. Потужні! І я хочу, щоб ніхто не сумнівався в тому, що українські воїни – кращі воїни, ніж росіяни», – розповідає Сергій Костинський.
Російські підрозділи регулярно отримували підкріплення в живій силі. Резерви могли прибувати до Олександрівки з на той час окупованого Херсона та з Криму. Дорогами від Армянська та околиць, де й зараз розташовані російські військові, до Олександрівки – 175 кілометрів.
Воєнні злочини в Олександрівці
Після важких боїв у Олександрівці досі небезпечно. Село розміноване лише частково. На дамбі, єдиному в'їзді до населеного пункту з боку Миколаєва, 5 чи 6 розстріляних цивільних машин.
Розстріляне авто цивільних на дамбі на в'їзді в Олександрівку. 17 січня 2023 р.
«Розстріл цивільних машин почався 31 березня. Заїжджали сюди, наскільки нам відомо, волонтери, які хотіли нам довезти нам гуманітарну допомогу, і цивільні, які намагалися або забрати своїх родичів, або потрапити, можливо, додому чи в Херсон. Першим вони розстріляли автомобіль. Далі утворився затор і, відповідно, вони, ну, просто розстрілювали. Кількість загиблих нам наразі досі не відома. Навіть були іноземні журналісти», – розповідає Наталя Каменецька.
За інформацією старости Олександрівки, від березня і до звільнення в листопаді, загинув 21 житель села. Ще четверо вважаються зниклими безвісти. За підрахунками Наталії, після 10 листопада до села повернулися 150 осіб. І це попри відсутність даху над головою та інших зручностей.
Нині в Олександрівці немає електрики та води. Село повністю газифіковане, але газу також немає. Ремонтні бригади сюди поки не приїжджали. Староста села каже, що поки все тримається тільки на волонтерах.
Тэги: