Ян Ярчук
«Мене тримали дві речі: знання, які я здобув за роки роботи в медицині, і мої національно-патріотичні погляди. Я завжди знав, чому я тут».
Це слова пана Олександра на псевдо Ворон, який є фельдшером медичного пункту свого батальйону:
Усе життя чоловік працював у медицині: три роки – у реанімаційній бригаді швидкої допомоги, а потім 31 рік – старшим фельдшером у виправній колонії. Після виходу на пенсію відпочивав лише один день.
«Останнє чергування було з 23 на 24 лютого. А вже потім я почав штурмувати військкомат. 27 лютого отримав зброю і став фельдшером медичного пункту батальйону», – розповідає Ворон.
Він додає, що до великої війни був морально готовий вже давно:
«Я знав, що вона буде ще з 24 серпня 1991 року. Тоді сказав друзям: «Буде війна. Росія нас просто так не відпустить». Я добре знаю історію наших народів і розумів, що цього уникнути неможливо».
Історію Ворона розповіли на сторінці Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь» у межах циклу матеріалів «Шанс на життя».
Ворон пройшов Херсонщину, Донбас, та Запорізькому напрямку. За 4 роки служби пережив десятки небезпечних евакуацій і обстрілів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Це не просто політ дрона – це врятовані життя»: історія 22-річної операторки БпЛА на псевдо Барбі
Свій один із перших бойових виїздів чоловік згадує як такий, що показав, наскільки тонкою є межа між життям і смертю. Було це, за словами, військового, на Херсонському напрямку.
«Під час одного з перших виїздів наша машина потрапила під артилерійський обстріл. Ми сховали автомобіль у посадці й залягли в кюветі. Один зі снарядів розірвався буквально за десять метрів від нас, уламками пошкодило машину. Наступного дня сапери сказали, що за всіма законами війни ми не мали вижити. Саме тоді я вперше по-справжньому відчув, наскільки тонкою буває межа між життям і смертю».
Незабаром Ворон залишить військову службу у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на службі. Після чотирьох з половиною років на фронті каже, що важко попрощатися з військом, яке стало для нього другим домом.
«Це перехід в інше життя. За ці 4,5 роки я звик до служби. Тому, звісно, трохи сумно йти з війська!», – зізнається Ворон.
Фото з фейсбук-сторінки Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь»
