Марина Поліщук
Із діяльністю волонтера Владислава Поплужного обізнані чимало жителів Первомайська, Березнегуватщини, Врадіївки, Доманівки та інших населених пунктів Миколаївщини. Знають про нього і в Миколаєві та на Донеччині — цивільні й військові. І звісно, у Львові, де він 3-4 рази на місяць завантажує автівку під зав`язку гумвантажем. Про нещодавні поїздки волонтера розповідає Гард.City.
З перших днів повномасштабного вторгнення Владислав почав возити гуманітарну допомогу з «Центру волонтерства та захисту», пізніше розпочав співпрацю ще з однією організацією — Nova Ukraine.
За пів року змінилися декілька напарників, Владислав Юрійович обріс знайомствами, дізнався про десятки доль переселенців, десятки трагедій і смертей. На його кармічному рахунку не тільки доставка гумвантажу цивільним чи військовим, а ще й евакуація людей із небезпечних населених пунктів, фізична допомога в ліквідації наслідків обстрілів.
«Як не вигорів і де береш сили продовжувати свою непросту працю?» – таке запитання задаю волонтерові вже не вперше за час знайомства, адже він завжди енергійний і сповнений позитиву.
«Мені просто подобається, що я корисний, що можу допомагати. І мені подобається така робота, адже я багато де їжджу, постійно в дорозі. Так я відчуваю себе потрібним», — відповідає Владислав.
Кожна із поїздок чоловіка — це допомога десяткам, а то й сотням людей. У серпні Владислав Поплужний до своєї діяльності підключив родину — возили з ним гуманітарку і його 84-річний батько, і двоє синів. Нещодавні дві партії вантажу волонтери доставляли в Первомайськ та село Сирове на Врадіївщині.
«Першу партію продуктових наборів я завіз у первомайське «Товариство людей з інвалідністю». Їх було 80 штук. Крім того, підгузки, ковдри. І зараз мені ще видають вантаж як контрагенту — ще 100 коробок, я вже сам тут роздаю на місці — 50 наборів у Первомайську роздав і в Лукашівку завіз 50 штук для переселених осіб. До мене вже багато хто звертається за підгузками, харчами.
У другій поїздці мені допомагали мої сини, старшому — 17, меншому — 15 років, допомагали вантажити все. Це вже не вперше вони зі мною їздять. Менший навіть в дорозі на онлайн-уроках був, усе як годиться. Повіз цей вантаж на Сирове — повний бус продуктових наборів, дитячого харчування, фруктів. Ліків їм також завіз, і на Врадіївку також аптечку», – згадує чоловік.
«То у вас вся родина волонтерить?» — запитую у Владислава Юрійовича.
«Так, і батько, і діти зі мною їздять. Дружина долучається, координує — записує, хто з якими потребами звертається, кому що потрібно, куди що розвезти, та й на роботі вони там теж збирають допомогу. То так, виходить, у нас усі такі», — ділиться він.
Традиційно наостанок Владислав Поплужний каже, що вся ця справа можлива завдяки всім небайдужим:
«Дуже дякую за допомогу та підтримку організаціям «Центр волонтерства та захисту», Nova Ukraine, а також нашим неймовірним людям — голові Сировського старостинського округу Сергію Базаренку, Євгену Дяченку, Володимиру Довганю, Вадиму Остапенку, Андрію Павленку. Кожен із них робить свій цінний внесок у добру справу».
Дарина Лапіна
