Марина Поліщук
У рубриці «Так ми жили» пропонуємо читачам пригадати, яким було наше життя в різні роки до повномасштабного вторгнення РФ. Далі – про дороги Херсонщини та цікаві сюжети, пов’язані з ними.
Нагадаємо, що майже всі фото, які ми публікуємо в рубриці «Так ми жили», свого часу були надруковані в газетах «Гривна» та «Суботній випуск». Це плівкові світлини, їхній автор – наш журналіст Анатолій Андрєєв. Окрім новин зі спортивного життя Херсонщини, він також приносив до редакції цікаві фотосюжети як з Херсона, так і з районів області.
Оскільки автор їздив по області виключно велосипедом, дорога стала окремим персонажем його численних фотосюжетів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Так ми жили: досягнення найстаріших спортсменів-бігунів Херсона
Цікавий факт вартий сотні кілометрів
«Якщо для автомобілістів у довідниках дороги мали позначки, то для мене це були пошуки нових імен, фотографій, цікавих фактів. Мені подобалося, коли я приносив до редакції чергову добірку, а у редакторки після прочитаного світилися очі. Я розумів, що крутив педалі свого велосипеда не марно. А прощаючись до наступного разу, завжди казав: «Я – у дорозі!»
Одного разу я підрахував: щоб добути цікавий факт, вартий газетної публікації, доводилося подолати майже 100 кілометрів доріг Херсонщини. Моїх журналістських доріг!» – пригадує Анатолій Андрєєв.
Але цікаві факти можна було здобути не лише в пункті призначення, а й дорогою до нього.
До Берислава – в об’їзд
Ось такий знак свого часу попереджав водіїв, що у зв’язку з ремонтними роботами потрапити до Берислава вони можуть лише рухаючись у напрямку Каховки. Знак стояв у Шиловій Балці й спрямовував учасників дорожнього руху в об’їзд по бездоріжжю. На щастя, цю незручність швидко усунули, пригадує автор фото.
«Автодор пропонував із Шилової Балки доїхати до селища Козацьке, а далі по бездоріжжю узбережжям Каховського водосховища дістатися Берислава. Відстань між Шиловою Балкою та Бериславом складала приблизно 7 кілометрів. А дорога в об’їзд була удвічі довшою, та ще й з нервами. Добре що тривало це не довго», – розповів Анатолій Андрєєв.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Так ми жили: віртуальна прогулянка вулицями Берислава, частина 2 (фото)
Ремонт дороги: чудово, але незручно
Ремонти доріг часто супроводжувалися заторами та іншими незручностями. Хоча в підсумку всі раділи: адже ям ставало менше, поїздки – приємнішими.
У 2002 році в кадр веложурналіста потрапив ремонт траси Херсон – Берислав. Робітники автодору виконували розширення дороги на ділянці у 20 кілометрів:
А це приблизно в ті ж роки будівництво нового відрізку автодороги Херсон – Миколаїв:
На наступному фото, як стверджує автор, – розмітка дороги, яка вперше була виконана з використанням флуоресцентної фарби. Це був орієнтовно 1997 рік.
«Особливо ефектно ця технологія працювала в нічні години. Дорога майже світилася!» – пригадує фотожурналіст.
Куди ж без пригод – дорожньо-транспортних!
Звісно, стільки подорожуючи по Херсонщині, Анатолій Андрєєв ставав свідком дуже великої кількості аварій та інших дорожньо-транспортних пригод.
Ось щось трапилося перед в’їздом на Антонівський міст, 2002 рік. Цей знімок публікуємо як згадку про окупований нині лівий берег та зруйнований російськими окупантами міст.
А на цій світлині – епізод із життя медиків Херсонщини початку 2000 років. Дорогою до хворого карета швидкої допомоги й сама «захворіла». Через несправність автомобіля бригада не змогла доїхати в одне із сіл Білозерського району, куди мчали на виклик. По рації медики викликали іншу машину, а водій залишився рятувати свого «пацієнта».
На цьому фото – вогнедишний транспортний засіб по трасі в напрямку села Станіслав Білозерського району, приблизно 2005 рік.
«Їде, димить і палає», – каже автор знімка, тихенько прилаштувавшись на своєму велосипеді позаду цього монстра.
Дорожні сюжети з минулого
Далі – ще декілька фотосюжетів з далекого минулого Херсонщини. Скільки всього цікавого можна було помітити навколо, просто подорожуючи дорогами області! Таким було наше мирне життя…
Про те, що на Херсонщині почалися жнива, можна було здогадатися з доріг.
Оголошення край дороги в Білозерському районі про продаж будматеріалів, у той час – досить дефіцитних. Звідки серед степу могли взятися будматеріали? Усе просто, пояснює Анатолій Андрєєв: за 2 кілометри розбирали великий тваринницький комплекс.
На цьому фото – один із найпопулярніших придорожніх ринків Херсонщини, розташований біля селища Козацьке (нині – Новокаховської громади). Влітку тут бурлило життя, а взимку автомобілістів зустрічали лише пусті пошарпані будки-ларьки.
На жаль, типова картина для всіх автодоріг усіх часів – кимось викинуте сміття на узбіччі. Великоолександрівський район, 2002 рік.
Тихіше їдеш – далі будеш, трохи повільніше. Часто водії чують у свій бік подібні застереження. А на цьому фото хтось навіть на асфальті залишив заклик до любителів швидкості.
«Я понад 30 років подорожував на велосипеді. Ставав свідком різних дорожньо-транспортних пригод. І однозначно можу стверджувати, що більшість із них була наслідком перевищення швидкості», – каже Анатолій Андрєєв.
Головна світлина: дорога на Херсонщині, початок 2000 років. Сьогодні одна з найзаповітніших мрій тисяч жителів Херсонщини, яких війна вигнала з рідної оселі, – потрапити додому, повернутися до мирного й спокійного життя. Колись цей день обов’язково настане – дорога додому буде вільною.
Дарина Лапіна
