Ян Ярчук
Під час російської окупації Херсона допомоги потребували не лише люди, а й безліч тварин, які не могли самостійно вижити у надзвичайно складних умовах. Притулок «4 лапи» став прихистком для собак і котів, які постраждали від війни.
Притулок працює в Херсоні 15 років, він пережив й окупацію, й звільнення міста, підрив росіянами греблі Каховської ГЕС, й щоденні російські обстріли.
Як розповіла виданню ZMINA волонтерка і власниця притулку «4 лапи» Яна Лущик, нині там проживає вже понад 700 тварин.
Корм та ліки передавали із Запоріжжя та Криму
Коли в Херсон увійшли російські війська, місто опинилося на межі гуманітарної катастрофи. Дефіцит продовольства торкнувся й притулку. Волонтери намагалися закуповувати корми, але більшість магазинів були зачинені, а залишки зоотоварів продавалися в обмежених кількостях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Волонтери з Одеси прилаштували майже всіх тварин, врятованих після підриву Каховської ГЕС
«Деякі продавці, які нас знали ще до війни, йшли нам назустріч, розуміли, що ми купуємо багато корму для притулку. Проте деяким було все одно, коли я приходила і казала, що в мене зараз під опікою 100 котів, і я не знаю, що їм через пару днів давати їсти. Вони ж казали мені у відповідь “ні”, тому що вони продають для всіх однаково: по декілька кілограмів та й все. Для собак у нас якимось дивом був запас круп, більш-менш на тиждень чи на півтора», – розповіла Яна Лущик.
На той час, за словами волонтерки у притулку проживало 300 тварин. Двоє людей, які працювали у притулку, фактично жили на роботі перші декілька тижнів.
Проте ситуація ускладнювалася відсутністю кормів і ліків, які доводилося діставати через перевізників із Запоріжжя або через волонтерів в Криму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Це дуже символічно, що у нас буде песик з Херсона»: волиняни приймають у родини евакуйованих тварин
Однією з найболючіших історій стала боротьба за життя алабайки Варі, яка потрапила до притулку виснаженою й важко хворою.
«Коли ми її почали лікувати, з’ясувалося, що в неї хвороба, яка не лікується – асцит. Це рідина в черевній порожнині. І щоб підтримувати її життя стільки, наскільки це можна зробити, щоб вона не мучилась, треба було кожен день давати їй велику кількість таблеток. І ось всю окупацію кожного дня в мене в голові була думка, де взяти ліки для Варі», – згадує волонтерка.
За словами жінки, собака дочекалась звільнення, але померла через декілька днів після того, як у місто зайшли ЗСУ.
В останні дні перед звільненням міста у нас не було ні світла, ні води. На той момент, розповідає власниця притулку, їм вже протягом тижня доводилося варити кашу тваринам на багатті:
«Наші дівчата голіруч пиляли сухі дерева, ламали гілки, щоб тільки зварити хоч якийсь об’єм каші та нагодувати тварин».
Після звільнення міста притулок і далі стикається з численними викликами. Постійні обстріли впливають не лише на людей, але й на тварин. Волонтери згадують, як собаки в перші місяці після деокупації травмувалися, лякаючись вибухів.
Найкраща допомога – взяти кота чи собаку з притулку
Зараз вони реагують на обстріли, орієнтуючись на дії своїх доглядачів.
Яна Лущик говорить, що, звісно, притулок «4 лапи» потребує як фінансової допомоги, так і кормів, ліків. Але, за її словами, найкраща допомога – це взяти кота чи собаку з притулку додому і подарувати йому дім і тепло.
Ми під кожну людину, під її характер, шукаємо відповідну тваринку. До того ж всі наші тварини виховані й привчені до лотка та вигулу. Тому не треба лякатися, а краще, якщо є змога, взяти тварину з притулку.
Фото: ZMINA та з фейсбук-сторінки притулку
Марина Поліщук
