Марина Поліщук
Микола Петровський — цивільний херсонець, волонтер, людина з інвалідністю, має протез на лівій нозі. 27 березня 2022 року Миколу викрали в центрі окупованого Херсона. За кілька місяців рідні дізналися, що його утримують у тимчасово окупованому Криму.
Про Миколу Петровського розповіла «Громадському радіо» його наречена Даяна Демченко.
Пів року вважався зниклим безвісти
Після того, як Миколу забрали з центру міста, ми почали його шукати. Не було взагалі ніякої інформації. Ми ходили в російську комендатуру в Херсоні, запитували, нам нічого не відповідали. Пів року ми були в інформаційному вакуумі, і те, що переживали батьки і я разом з ними, не передати словами.
І лише через шість місяців ми дізналися, що він перебуває в Сімферопольському СІЗО. До того нам ніхто не підтверджував цю інформацію, хоча ми писали запити в усі СІЗО, але його не підтверджували в жодному такому закладі. До речі, там дуже багато сидить таких хлопців, і їх не підтверджують, поки не висунуть їм якісь обвинувачення.
«Агент СБУ»
Він з’явився на зв’язку, тому що йому в Криму надали адвоката, і він подзвонив від нього. Я не знала, як діяти далі, чи варто висвітлювати цю ситуацію, чи не стане йому від цього гірше, чи не почнуть з нього знущатися ще більше через публічність.
У Росії його показували по всіх каналах, зняли про нього цілий фільм. Вони говорили, що він — «агент СБУ», який нібито передавав інформацію про дислокацію військ, а потім по цих локаціях наносилися удари, за що йому «шиють» від 10 до 20 років ув’язнення. Наразі в нас залишилося дуже мало часу, адже його просто перевезуть і все. Незабаром буде суд, до нього залишилося два тижні, і після суду його вивезуть до Москви. Цю інформацію я отримала від його представників на тій стороні. Росіяни дуже поспішають, бо їм просто немає де отримати ув’язнених. СІЗО просто переповнені.
Я не знаю, що воно буде далі, бо він — інвалід, крім того, у нього відкрилася виразка, бо ми розуміємо, які там умови.
З Херсона його вивезли у квітні.
«Хтось зі своїх його здав…»
Микола був у групі, в якій було ще десь близько 300 осіб, які активно допомагали, волонтерили. Хтось із цієї групи став колаборантом і здав їх усіх. Хто точно здав, я не знаю, і боюся, так і не дізнаємося.
Микола має активну проукраїнську позицію, його дуже поважають всі його знайомі та друзі, а у нього їх дуже багато, він доволі популярний у нашому місті. Мені було дуже приємно, коли ми попросили людей написати йому листи, і протягом декількох днів надійшло понад 500 листів.
Він молодий, дуже гарний, і завжди прийде всім на допомогу. Рятівник по життю для всіх. Коли почалася війна, перше, що він зробив, це убезпечив свою родину. Він вивіз усіх, а сам залишився, хоча в нього була можливість виїхати без проблем.
Чи можна надати юридичну допомогу Миколі?
Ці хлопці в СІЗО дуже закриті, до них ніяк не підібратися. Я хотіла найняти йому кримського адвоката, щоб він його захищав, але всі адвокати мені кажуть, що неважливо, хто буде представляти інтереси, тому що в них структура працює по-іншому.
Як він зараз?
До того моменту, допоки йому не передали вітання від адвоката, у нього був дуже пригнічений настрій. А коли він побачив і відчув на собі наше піклування, то в нього вже зовсім інший настрій. Ми йому постійно передаємо передачки, пишемо листи, він нам відповідає.
Він не бачить вулиці, це однозначно, бо він писав лист, в якому питав, як там на вулиці — чи холодно, чи ще тепло.
Як може себе почувати людина без ноги? Зрозуміло, що йому там дуже важко. До СІЗО він сидів у підвалі.
Взаємодія з органами державної влади в Україні
Так, ми спілкуємося з нашими органами влади, які опікуються процесом полонених. Також є дуже хороша дівчина-волонтер, яку звати Діана. Вона мені допомагає з інформацією, вона мені допомогла вийти й на ЗМІ.
З нами зв’язалися представники «Червоного Хреста», розпитали всю інформацію про нього, усі документи, які є.
Я бачу результат від розголосу, і дуже сподіваюся, що це допоможе його швидше обміняти.
Ян Ярчук
