Росія намагається переглянути свій підхід до війни, готуючись до затяжних бойових дій та одночасно плануючи масштабні операції у 2023 році. Навіть якщо вони будуть провальними, Захід не повинен послаблювати підтримку України.
Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни (ISW), пише NV. Він присвячений детальному аналізу тих ризиків та загроз, які досі несе армія РФ, щоб акцентувати увагу Заходу на необхідності максимальної підтримки України.
«Російські сили залишаються небезпечними, а Україна […] потребує подальшої та своєчасної підтримки Заходу, щоб належним чином підготуватися до дій Росії у 2023 році […], — пишуть аналітики Інституту.
Вони наголошують, що західні союзники «мають продовжувати підтримувати Україну в довгостроковій перспективі», навіть якщо масштабні операції Росії у 2023 році зазнають невдачі — оскільки Кремль, ймовірно, готується до затяжної війни.
«Захід має продовжувати підтримувати зусилля України щодо відбиття російського вторгнення — і робити це швидко», — попереджають вони. Аналітики констатують, що російська армія все ще «зберігає право голосу» у цій війні [може вплинути на перебіг подій], попри свої слабкості, а РФ активно готує підґрунтя для проведення великих операцій на другому році війни.
Хоча Путін не змінив цілей вторгнення, з’являються свідчення того, що він змінює фундаментальний підхід Росії до війни, вдаючись до кількох нових цілеспрямованих зусиль. Таким чином Кремль прагне повернути собі ініціативу і покласти край поточній низці оперативних успіхів України — після того, як за 11 місяців Росія не змогла досягти більшості своїх основних оперативних цілей в Україні.
Аналітики ISW вказують на кілька підготовчих кроків Кремля («напрямів зусиль» — lines of effort, LOE), які, ймовірно, покликані підтримати «рішучі дії» РФ протягом найближчих шести місяців.
1. Кремль активізує і короткострокові, і довгострокові зусилля щодо формування додаткової живої сили. Путін та Міноборони Росії оголосили про плани радикального розширення російських збройних сил шляхом формування нових дивізій, відновлення військових округів на заході Росії (до рівня перед реформами 2010 року) та збільшення призовного віку.
Усе це свідчить про наміри Росії (хоча не обов’язково про її здатність) реформувати армію для ведення великомасштабної конвенційної війни. За даними української розвідки, Кремль має намір довести чисельність армії до 2 млн (до невстановленої дати) — з приблизно 1,35 млн осіб станом на вересень 2022 року. Представники західних розвідок зазначали, що російське військове командування «серйозно готується» до можливої другої хвилі мобілізації. Путін підписав накази, які розширюють можливості мобілізації - зокрема, дозволивши мобілізацію засуджених.
2. Російські збройні сили утримують частину вже мобілізованого особового складу для використання в майбутньому — помітна зміна порівняно з початковим підходом Кремля, коли ненавчені сили відправляли прямо на фронт восени 2022 року. 7 грудня Путін заявив, що армія РФ задіяла на передовій ще не весь персонал з першої хвилі мобілізації — ймовірно, щоб навчити та озброїти ці сили, використавши їх пізніше і більш концентровано.
Після серії успішних українських контрнаступів влітку та восени 2022 року регулярні російські війська не брали участь у масштабних наступальних операціях (на відміну від ПВК Вагнера та маріонеткових сил бойовиків «ДНР/ЛНР»), зберігаючи в основному оборонні позиції, нагадують експерти ISW. Водночас, додають вони, спостерігалося перегрупування та навчання підрозділів армії РФ у Білорусі та Росії.
3. Росія намагається «оживити» свій військово-промисловий комплекс, особливо помітні ці зусилля з грудня. За цей період Путін провів кілька зустрічей на найвищому рівні та відвідав оборонні підприємства по всій країні, публічно визнав проблеми із забезпеченням — включаючи нестачу розвідувальних безпілотників, і вимагав, щоб один із його міністрів уклав контракти на державні оборонні закупівлі у максимально короткі терміни. Путін та інші кремлівські чиновники також ведуть «туманні дискусії» про можливість націоналізації власності на підтримку війни, яку веде Росія.
4. Путін узявся за рецентралізацію контролю за бойовими діями, призначивши начальника Генштабу армії РФ Валерія Герасимова командувачем російських військ в Україні. Кремль також відновлює на посадах тих, хто початково планував війну, і запізно намагається виправити недоліки командної структури. Кремль, ймовірно, розраховує, що Герасимов та його нещодавно призначені заступники підготують Росію до затяжної війни та візьмуть на себе командування великими операціями у 2023 році.
5. Кремль інтенсифікував інформаційні зусилля на підтримку війни. Кремль намагається відродити підтримку вторгнення, повторно активізуючи в інформаційному просторі наративи, які панували напередодні 24 лютого. Крім того, влада РФ намагається відновити контроль над висвітленням війни після того, як раніше поступилися цим простором численним «воєнкорам».
Наприкінці 2022 року кремлівські чиновники з новою силою відновили брехливі пропагандистські заяви про те, що існування незалежної України нібито загрожує суверенітету та культурі Росії. Таким чином вторгнення та російські втрати виправдовують як невідворотні та необхідні заходи «самооборони».
Крім того, кремлівські пропагандисти активізували наратив про міжнародно-правові наслідки для Росії у разі, якщо вона не виграє війну — що, ймовірно, має спровокувати у суспільстві страх перед поразкою та посилити прихильність до війни. Кремль також активізував зусилля щодо залучення та «приручення» найвпливовіших провоєнних блогерів, які стали потужною інформаційною альтернативою Путіну та зведенням Міноборони Росії.
Разом з тим, описані вище зусилля Кремля з підготовки до нових великих операцій у 2023 році не суперечать тому, що Росія готує підґрунтя для затяжної війни. ISW не вважає, що такі операції готуються як «останній ривок» Росії у спробі виграти війну в Україні (тим більше що низка її довгострокових зусиль щодо розширення армії виходять за межі 2023 року). Аналітики Інституту застерігають, що провал однієї із наведених нижче операцій, які РФ може планувати на поточний рік, не означає автоматичного закінчення війни — як, наприклад, не поставила в ній крапку провальна спроба Москви захопити Київ.
Серед гіпотетичних операцій («вирішальних стратегічних дій»), які РФ може провести в 2023 році, ISW називає такі:
1. Великий наступ росіян — найімовірніше, на Луганщині. Експерти ISW вказують, що повне захоплення Донецької та Луганської областей залишається офіційними військовими цілями Кремля і входить до теоретично найбільш досяжних (хоча й дуже складних) для РФ цілей, у тому числі з логістичної точки зору.
При цьому ISW продовжує вважати, що російські війська навряд чи будуть проводити наступ на півдні України (у Херсонській чи Запорізькій областях), зокрема через те, що Дніпро ділить лінію фронту і є серйозною перешкодою для маневру. Крім того, російські ешелоновані укріплення в Херсонській області та масштабні роботи з мінування в Запорізькій вказують на те, що в цих регіонах РФ надає пріоритет оборонним операціям.
2. Масштабна оборонна операція РФ, покликана відбити контрнаступ ЗСУ у сподівання далі перейти в наступ. На тлі багатьох повідомлень про можливий контрнаступ України Росія наприкінці 2022 року перекинула значні сили з південного (Херсонського) напрямку в Луганську область, створивши польові укріплення в Луганській області, а також у Білгородській та Курській областях РФ.
ISW констатує, що на Донбасі, зокрема в Луганській області, РФ прагнутиме уникнути ще однієї значної поразки, подібної до розгрому в Харківській області або відходу з Херсона. Аналітики Інституту вважають, що російські сили можуть спробувати відбити контрнаступ ЗСУ у такий спосіб, щоб позбавити Україну ініціативи та знищити значну частину її механізованих сил, що потім теоретично дозволило б армії РФ розвинути власний контрнаступ.
3. Найнебезпечніший план російського наступу — на північ України — наразі залишається малоймовірним, вважають експерти ISW. Проте, переконані вони, Кремль намагається зберегти гнучкість планування і, ймовірно, розширить свою військову присутність у Білорусі перед тим, як спрямувати туди додаткові сили в рамках навчань «Захід-2023» та «Щит Союзу-2023», запланованих приблизно на вересень 2023 року.
На цю мить ISW, як і раніше, не бачить жодних доказів того, що російські сили в Білорусі створили достатні структури командування та управління військами, необхідні для супроводу оперативної ударної групи. Відправлення до Білорусі Олега Салюкова, одного з трьох нових заступників Валерія Герасимова у його ролі командувача військ в Україні, ISW вважає частиною інформаційної операції РФ.
З урахуванням усього зазначеного вище, ISW констатує, що Кремль зберігає свої максималістські цілі із захоплення всієї України — всупереч тому, наскільки погано Росія досі вела війну. Проте, нагадують експерти Інституту, досі Кремль не поспішав ефективно виправляти помилки та провали свого вторгнення, неодноразово обираючи короткострокові неефективні рішення (неодноразова заміна командирів операції; спроби таємної мобілізації замість оголошення реальної, яка стала запізнілою; нездатність контролювати інформаційний простір тощо).
Тепер, коли Москва, ймовірно, знову намагається відреагувати на військові невдачі, це «не дозволить Кремлю виправити ведення війни в найближчій перспективі - якщо це взагалі можливо, — а недоліки початкового задуму російської кампанії та втрати РФ, яких вона зазнала згодом, буде важко відшкодувати», констатують в ISW.
Тэги: