Видання «Війна-2022» збирає в окрему рубрику листи українців з окупованих регіонів. До вашої уваги – дві історії про окупацію від жителів Херсонської та Запорізької областей. Листи публікуються анонімно та зі збереженням оригінального тексту.

«Росіяни – як саранча. Що не розрушили, те вкрали»

«Мої родичі прожили 5 місяців в окупації. Коли чуєш, шо роблять рускі, по новостях, все одно думаєш, ну не може такого бути. Но коли тобі розказують твої родичі, то мурашки по кожі, від страху тіпає.

Старших людей тяжко переубедити уїжати ше й зі свого дома. От в мене не вийшло, родичі не захотіли їхати до нас чи до когось другого, остались вдома.

Жили вони спокойно до кінця березня в селі Херсонської області. А потом прийшли рускі. Моя тьотка називає їх саранчою. Бо все покрали, а шо не покрали, то розрушили. Старих людей били палками і допросами мучили ночами. Люди ховались у подвалах, шоб не попадатись на очі цим живодьорам.

Недавно їх освободили в началі вересня. Наші вигнали рускіх з села. Вони жили весь час в подвалі. Даже наші, як прийшли, то визволили їх із подвалу. Спитали, чи є хто живий.

Коли вона розказувала мені, то не здержували сліз ні вона, ні я. Ми й не знали до цього, шо для щастя багато треба знати, шо ти і твоя сім’я ціла, всі живі і здорові. Війна все розвернула і показала хто є хто.

Жалко тільки, шо стільки людей погибло, і молодих, і діток, цього не можна забути, це можна тільки пережити…»

«Московські вбивці привезли з собою все, щоб катувати людей»

«Ви знали, що московські вбивці привезли з собою не тільки парадну форму, а ще все, щоб катувати людей. Да, в Бердянську катують людей.

Б’ють током і резиновими кийками, ногами, кулаками. Когось ловлять через те, що воєнний український, здають їх мєсні предатєлі за 10 тисяч рублів.

Руські викрадають всіх, хто має патріотичну позицію. Поліції нема, тому нема наказання, і вони роблять, що в голову прийде.

Той, хто вертався, був побитий сильно. Один АТОвець вернувся, сивий геть, а був молодий видний хлопець. І це страшно бачити, і ти ж не можеш щось зробити.

Руські требують, щоб люди брехали на камеру про нацизм і таке інше. Потом це крутять по тєлєку. Вербують людей до себе, а хто не соглашається, то може взагалі пропасти неясно куди.

Жити так людям в Бердянську хуже, чим у фільмах жахів. А скоро зима, що буде з людьми? У мене там багато родичів. Це місто, де я проводила дитинство.

Жду, щоб наші зайшли туди. Ми маємо кожне місто берегти, і там багато хороших людей. Їх здали, помощі нема».