Село Осокорівка Херсонської області російські війська буквально стерли з лиця землі. Із 2 тисяч осіб, які жили там до початку повномасштабної війни, залишилася лише десята частина. Як сьогодні живе населений пункт, який називають північними воротами в Херсонщину?

Осокорівка – невелике село в Нововоронцовській громаді Бериславського району, розкинулося на березі Каховського водосховища. Воно відоме тим, що поблизу нього на автомобільній трасі Кривий Ріг – Берислав стоїть артоб’єкт «Дари Херсонщини», більш відомий як пам’ятник херсонському кавуну. Його встановили в 1988 році на замовлення колгоспу «Україна» села Осокорівка, а в його створенні брали участь жителі цього населеного пункту.

Пам’ятник херсонському кавуну біля села Осокорівка. Усі фото: armyinform.com.ua

Біля цього пам`ятника був розташований російський посилений укріплений район, звідки окупанти тримали під контролем перехрестя автошляхів Дніпро – Херсон і Осокорівка – Високопілля, пише АрміяІnform. На початку жовтня 2022 року українські війська вибили загарбників із позицій і просунулися в південному напрямку.

Сама ж Осокорівка була в окупації кілька тижнів навесні. Але 6 квітня українські сили витіснили звідти російські війська. Відтоді село було форпостом на березі Дніпра, точкою спротиву, яка доводила, що Херсонщина залишається українською. Увесь цей час у селі перебували українські підрозділи, які витримали десятки ворожих обстрілів і штурмів.

Село Осокорівка восени минулого року

Сьогодні в Осокорівці немає жодної вцілілої будівлі, жодного непошкодженого уламками дерева. Сюди «прилітало» все, що є на озброєнні російської армії, але село вистояло.

Зараз люди змушені жити в зруйнованих будинках. Хтось облаштував собі тимчасове спальне місце в підвалі та господарських будівлях. Відновлювати житло допомагають волонтери, які привозять необхідні будматеріали. Розповіді місцевих жителів про їхнє сьогоднішнє життя записав Freeдом.

«Там гараж був, і в гаражі росіяни ховали своє обладнання. А наші, дивимося, з цього боку заїжджають і звідти заїжджають. Ми це все бачили, почали ховатися, тому що обстріли почалися. Сусідка кричить: “Ховайтеся!”. Як почалося. Тих росіян повбивали, наші їдуть назад. Чуємо, вже на сусідній вулиці. І там повбивали, двоє росіян втекли. Наші з БТРа підстрелили. Там і поховали одного росіянина», – згадує місцева жителька події 6 квітня минулого року.

У помсту загарбники влаштували артилерійський терор. Понад пів року накривали село «Градами», мінометами, застосовували заборонені фосфорні снаряди.

«Ось вибухнуло, пошкодило все, вікна всі повилітали. Сусіду пощастило. Коли йому розвалило підвал, він у підвалі був. Вийшов із підвалу, а чайник поставив там у котельні. Чайник засвистів, він пішов його вимкнути, і якраз у цей момент, у місце, де він стояв, падає міна», – розповів місцевий житель Михайло.

Село Осокорівка восени минулого року

Віктор Синилов, ризикуючи життям, допомагав українським військовим. Перевозив боєприпаси Збройних сил України. Одна з поїздок закінчилася пораненням.

«Завозили боєприпаси сюди у двір, військові звідси перевозили. Першу ходку ми зробили, нормально все, вивантажили. Другу ходку безпілотник рашистів нас вирахував, супроводжував. Тільки встигли вивантажити – прихід. Я машину встиг у гараж загнати, нічого від нього не залишилося», – поділився він.

Більшу частину будинків у селі знищено. Без пошкоджень не залишилося жодної будівлі. Деякі пробиті снарядами наскрізь. Російський снаряд влучив на подвір’я Олександра, знищивши рідний дім. Жити в ньому тепер неможливо. Місце ночівлі чоловік обладнав у літній кухні.

Люди змушені жити в зруйнованих будинках, без даху та вікон у морозні дні.

«Зараз живемо в цьому будинку з сім’єю. Брат молодший, мама і тато. Будинок більш-менш врятували, зимуємо. Купа металу, каміння. Вивозимо, будуємося потроху. Собак чужих прихистили, годуємо», – каже місцевий житель Денис.

Село Осокорівка восени минулого року

Відновити розбите житло допомагають волонтери. Олег Леонтьєв возить гуманітарну допомогу та евакуює людей із найгарячіших точок України. Його штаб «Парк і особливі друзі» працює від перших днів повномасштабного російського вторгнення. У цю поїздку разом із командою привіз до Осокорівки будматеріали на 100 тисяч гривень.

Жителі кажуть, що приїжджати до їхнього прифронтового села не бояться лише одиниці.

«Село розбите геть повністю все. Кожен будинок зачепило. Це все дуже страшно», – зазначила волонтерка Ірина Леонтьєва.

«Снаряд розірвався ось тут, у кутку, і там стояв ящик під зерно. І ось ці залишки від ящика зараз висять на дротах уже пів року. Коли вітер, взагалі можна з глузду з’їхати. Він же прямо над дорогою, над людьми», – каже місцева жителька.

Зараз вулиці Осокорівки нагадують декорації до фільму-катастрофи. Від раніше добротних будинків залишилися лише остови. Після звільнення Херсона від російських загарбників до села почали повертатися люди. Розбирають завали того, що будували все своє життя.

Попри те, що лінія фронту суттєво посунулася, обстріли села тривають. Російські війська ведуть хаотичний вогонь уздовж усієї лінії фронту. Жителі за допомогою волонтерів намагаються повернути Осокорівці колишній вигляд. Вірять, що відбудують село й незабаром тут знову буде мирне життя.

 

Село Осокорівка восени минулого року

Тэги: