Роман Безсмерний: «Велика Україна можлива!»

Народився Роман Безсмертний у звичайній родині в селі Мотижин Макарівського району на Київщині. Працюючи вчителем, із молодих років вів активну громадську діяльність, тож уже в 26 років був обраний до Верховної Ради України. Півтора десятка років він працював поруч із президентами, прем’єр-міністрами, сам обіймав високі посади, в тому числі й віце-прем’єра. Тож це людина, посвячена в усі тонкощі та таємниці української політики. Але його називають нетиповим політиком – бо не має статків і рахунків на офшорах, зате завжди поряд із народом і не боїться казати правду, спілкуючися з людьми. «Коли мама йшла з дому, лишаючи нас із братом малих, то підводила до ікони: Боженька дивиться на вас 24 години на добу, тож дивіться, не думайте, поганці, щось не те зробити! – ділиться спогадами політик. – І коли я був у владі, то начальником для мене був той, хто на іконі».

Зізнається, що якби не побачив немічність держави – був би собі далі викладачем. «Знаю, що робити, і робив уже це, – говорить Роман Безсмертний. – Але бачу, що ніхто цього не робить, тому маю діяти – бо життя ж не безкінечне, ти не маєш права просто спостерігати». Саме тому має намір стати кандидатом у президенти, а тим часом проводить зустрічі по всій країні, аби розказати про своє бачення майбутнього країни, сьогоднішніх подій – і почути думки людей із цього приводу.

Зустріч із херсонцями політик розпочав зі своєрідного ліричного відступу про важливість книг у житті людини. По-перше, тому, що зустріч проходила в бібліотеці імені Гончара. По-друге, тому, що переконаний у важливості впливу книги на людину: «Привчайте дітей читати, бо книжка – це знання, а все інше – інформація, – закликав Роман Петрович. – Книга вчить мислити, а решта – це маніпулятивне, викривлене інформаційне поле. Та й політика – це спілкування, а не річ, яка робиться в кабінетах». Політик має бути з людьми – цю думку Безсмертний засвоїв ще з важких 1990-х років, коли мажоритарником жив проблемами людей.

І зрозумів із часом, що в серці кожного українця має бути ідея про велич рідної нації. За словами майбутнього кандидата в президенти, Україна має бути там, де є українці – це гордість за свою державу, яка може виникнути лише від розуміння того, хто ми є, чим знані в світі, якими здобутками можемо пишатися. «Час перестати українцям гратися в меншовартість – ми маємо право претендувати на дуже багато чого, – переконаний політик. – В першу чергу – на самоповагу до себе та своєї Батьківщини, її законів. А натомість нам поки що все рівно, що не виконувати – чи то закон про оборону, про мову чи про заборону тютюнопаління в громадських місцях».

Але що таке, наприклад, зовнішня безпека? Це єдність удома, всередині. А для цього треба поважати себе та того, хто поруч. І в першу чергу подолати прірву між людиною та державою. Бо зараз у нас, на думку Романа Петровича, людина займається самовиживанням, а інститути держави – самозабезпеченням. Звідси й ставить метою: інституційно змінити державу, кардинально переглянути її модель – і парламент, і місцеве самоврядування, і бюджет, і громадські інститути освіти, системи охорони здоров’я тощо.

«Жити по-новому – звучить як знущання, – впевнений політик, – адже жити треба не по-новому, а по правді. Поки ми топчемося на місці з імітацією реформ, світ на десятки кроків пішов уперед – і нам уже не треба реформувати, а потрібно будувати нове. Цінністю для держави має бути людина, і державні інституції повинні мати своєю релігією забезпечити рівні права кожному українцю».

Метою своєї діяльності в якості президента Роман Безсмертний бачить перезаснування держави. Це глибинна зміна ролі громадянського суспільства, його контролю за державою, пріоритет людських цінностей. Саме тому політику важливо розуміти, які теми турбують людей. І першим із питань пролунала проблема боротьби з корупцією – як її позбутися?

Р. Б.: Треба руйнувати причини, а не тільки боротися з наслідками. А причини корупції – в монополізації, олігархізації систем економіки. Їх треба усувати, а якщо додати децентралізацію, передачу повноважень місцевому самоврядуванню – тоді зникнуть підстави для корупції. А я поставив би телефони всіх посадових осіб на прослуховування, як у Європі – тому там і саджають… Напівзаходами не обійдемося ніколи.

– На Херсонщині можливий реванш?

Р. Б.: Збереження стану нинішньої економіки гарантує реванш, бо невдоволення зростатиме – і люди схилятимуться до іншого. Тому треба кардинально змінювати ситуацію, щоб не ставав вибір між дуже поганим і менш поганим.

– Як закінчити війну на Донбасі?

Р. Б.: Є три зони напруги – Донбас, Азов, Крим. Рецептура по них різна, але головні ліки – формування боєздатної сильної армії. В Азовському морі пружина накручується, і чи будуть дії української дипломатії та світу достатніми, щоб уникнути вибуху – поки невідомо. Але країна, яка на п’ятому році війни не має власного патронного заводу, яка анонсувала більше десятка видів бронетехніки, але жодного не поставила в серійне виробництво, – не та система, яка нам потрібна. По-друге, треба припинити бойові дії – тому тема діалогу й тиску на Кремль важлива. Третє: не можна покидати людей, які лишилися в Криму чи на Донбасі з різних обставин. Стіною відрізати не можна – це земля, яку нам наші батьки залишили, і навіть говорити неприпустимо, що це земля чужа.

– Чи надання автономії кримським татарам пришвидшить деокупацію?

Р. Б.: У Криму йде знищення цілого народу – невже ніхто цього не бачить? Я завжди вважав, що на території України живуть дві титульні нації – українці та кримські татари. І давно казав про необхідність квотного представництва: тобто якщо в районі 12 відсотків кримськотатарського населення, то 12% їх мають бути в дипкорпусі чи органах місцевого самоврядування. Тоді б не було трагедії, яка розвивається зараз на наших очах. Якщо припинити стрілянину можна за місяць, то процеси реінтеграції затягнуться на роки: нас тепер розділяє людська кров, і дивитися в вічі тим, у кого на руках кров тисяч твоїх співвітчизників – страшне.

– Чи любите ви цукерки «Рошен»?

Р. Б.: Я люблю цукерки з натуральними начинками, які виробляють на Рівненщині в містечку Горща. Я виріс у селі, тож узагалі звик до речей натурального порядку, а зі штучними речами зходжуся дуже важко.

– Хто ваша команда та з якими політичними силами будете співпрацювати?

Р. Б.: Політики перестали спілкуватися з людьми, засівши в «ящику» – а це загибель політики як такої. Я вже 20 років дуже тісно спілкуюся з місцевим самоврядуванням (до речі, Херсонський міський голова – перший, із ким я не був знайомий після багатьох місяців поїздок країною). Мені важливо розуміти, що відбувається на місцях. Знаю людей на місцях, не маю дефіциту розуміння того, з ким маю справу. Обрання президента – вища легітимність, йому треба буде діяти без права розкачуватися. Є три ключові проблеми, які можуть вистрілити в березні: тема війни, фінансова криза, економічний колапс. Тож у залежності від головної проблеми треба буде й підбирати команду. Іменні політичні сили, шоу-партії – це тимчасові об’єднання, які розсиплються після переобрання президента. Але партії – це насамперед люди, з якими можна працювати. Щодо мене, я виріс на національно-демократичних принципах, і вони мені близькі.

– Як ставитеся до підвищення тарифів?

Р. Б.: Постанова про підвищення має бути скасована. Проблема не в тому, піднімати чи опускати тарифи, а в тому, як працює фінансова система. Якщо на випередження не проіндексовані доходи населення, то як у першому читанні приймають бюджет, обрахований із зовсім іншими макропоказниками, іншими рівнем інфляції та доходами населення?! Таке, по-перше, не викликає поваги в інших країнах. А по-друге, треба ламати монополію, бо без цього зростання ціни триватиме й надалі. Слова, що ми покриємо це зростання субсидіями, – порожні, бо кошти на це знову-таки не передбачені в бюджеті!

– Чи на посаді президента поміняєте весь силовий блок?

Р. Б.: Згоден, що більшість силовиків кадрово непридатні. Більш того, хибна сама структура управління системою безпеки – вона не працює. Багато людей у органах просто просиджують штани, не виконуючі прямі обов’язки. В той же час у населення сьогодні на руках 6 мільйонів «стволів». Ігнорувати це не можна, тож краще створювати систему територіальної оборони, людей зі зброєю залучати до охорони громадського порядку – це й контроль, і відповідальність, і користь.

– Чи підтримуєте продаж землі?

Р. Б.: Наполягаю на якнайшвидшому прийнятті рішення про цивілізований обіг земель. Це не тільки ринок, але й обмін, дарування, спадок тощо. Але головне – кадри, яких треба готувати щонайменше півтора роки, аби люди добре розуміли, що та як робити. Крім того, я принципово не вірю в здатність держави зробити це правильно. Я би прийняв спеціальний закон про асоціації землевласників, орендарів і передав би їм в управління це питання. Профпридатність майбутнього власника, конкуренція, виконання економічних законів і правила стосовно обігу – питання дуже обширні, але є святі речі – не допускати монополізації землеволодіння, бо це погибель.
Україна геополітично знаходиться між Заходом і Сходом, резюмував Роман Безсмертний, і глобальні вітри обдувають нас із усіх сторін. Але Україна стоїть уже тисячу років – і вистоїть надалі. Символом України, зізнався Роман Петрович, вважає малого птаха – це сокіл-боривітер: не дивлячись на буйні вітри, він тримається непохитно в повітрі на висоті. І вибори президента в 2019 році, за словами політика, це межа, за якою Україна або лишається на висоті, йдучи вперед до цивілізованого європейського життя, або залишається у в’язкому болоті старих корупційних систем, перетворюючись на депресивну територію, з якої виїжджають люди. «Сама земля дає нам енергію, – наголосив Роман Безсмертний, – а це означає, що треба боротися за свободу. Наш непереборний дух неможливо знищити – отже в нас є майбутнє, варто лише вірити в себе, в свій народ, в свою країну. Велика Україна – це та ідея, заради якої варто творити себе, своє благополуччя».