У серпні російські окупанти викрали виховательку одного з херсонських дитячих садочків Олену Наумову. Жінка вела тікток-канал та з гумором розповідала про намагання росіян влаштувати в Херсоні «руський мір». 6 вересня Ольгу випустили. Проте майже через 2 тижні після повернення вона знову зникла. Досі інформації про її долю немає.
Журналісти bihus.info поспілкувалися з родичами та друзями викраденої виховательки. Перше, що кожен з них говорить про Олену, це те, що вона відкрита людина з добрим почуттям гумору.
«Мама завжди на позитиві, любить смішити людей, несе їм добро й оптимізм. Ще до війни вона брала участь у “Розсміши коміка” (гумористичне телевізійне шоу, – ред.). І навіть зі своїми вихованцями готувала номери й з ними на цьому шоу виступала», – розповідає син Олени Микола.
Олена Наумова з вихованцями Дімою та Сашком на «Розсміши коміка» у 2014 році
До війни в тіктоці Олени були милі, смішні, гумористичні відео з дитячого садочка, де працює жінка. З початку весни була невелика перерва – Олена зламала ногу, і відео майже не викладала. А вже з травня її контент став патріотично направленим. У кожному своєму звернені до підписників жінка нагадувала, що Херсон – це Україна, і щоб там не вигадували росіяни, нічого вони не змінять.
Проте 23 серпня, у День Українського прапора, напередодні Дня Незалежності, за Оленою прийшли окупанти.
«Об 11:00 приїхали люди в формі з автоматами й викрали мою маму з власного дому», – каже Микола.
Чоловік ще до початку війни виїхав за кордон на роботу. Про зникнення мами дізнався через добу від сусідів. Він звертався всюди: до Ірини Верещук, до поліції, до прокуратури, до волонтерів, які займаються звільненням цивільних з окупаційних катівень.
Через те, що син Олени не мав змоги самостійно шукати матір, на допомогу прийшла інша родичка Олени.
«У кінці серпня вона (інша родичка, – ред.) пішла до російської комендатури. Їй сказали, що якусь інформацію можуть надати у витверезнику, у районі так званої в Херсоні Склотари – там розташований російській підрозділ, який займається справами цивільних. У середину підрозділу родичку не пустили, через домофон їй сказали, що Олени Наумової в них немає», – розповідає Микола.
Микола Наумов робить усе, щоб повернути маму з полону
Також чоловік зауважує, що за допомогою телефона Олени окупанти виманюють інших проукраїнських херсонців.
«Мені написала незнайома жінка. Сказала, що її син, який живе в Херсоні, і ніби був у Олени модератором на стрімах, зник наступного дня – 24 серпня. За її словами, йому з номера телефона моєї мами прийшло повідомлення про зустріч. Він пішов і не повернувся. Я впевнений, що то 100% російські військові відправили смс-ку», – каже Микола.
Через два тижні після викрадення, 6 вересня, Олену відпустили.
«Її відпустили, як вони сказали, “під домашній арешт” з умовою, що вона не буде ні з ким спілкуватися. Пообіцяли, що вона зможе виїхати з окупації. При цьому всі документи в неї забрали», – розповідає Микола.
На той час жінка заради своєї безпеки та інших перебувала не вдома, а в іншому місті. Майже кожного дня до неї навідувалися «куратори».
Через два тижні, 19 вересня» Олена мала виїхати.
«19-го “куратори” запитали, чи готова Олена для виїзду? Вона відповіла – так. Десь у цей період на її тіктоці з’явилося відео, в якому вона нібито просить вибачення у росіян і каже, що Херсон – то Росія. З того часу вона не виходить на зв’язок, її немає в тому місці, де вона жила. Речі її на місці, а мами немає», – каже син викраденої виховательки.
Олена до викрадення й після
На відео з вибаченням Олена виглядає як закатована ворогом жінка із синцями під очима й дуже втомлена.
Відео з майже ідентичним текстом і на тому самому фоні вийшли від двох інших херсонських блогерів – Олегівни та Кошмаріка, які зникли в той самий період, що й Олена.
«Ці відео з вибаченням від Олегівни й Кошмаріка вийшли майже в один час з відео від мами. А потім їх усі видалили. Я встиг зберегти лише відео з мамою», – каже чоловік.
Зниклі блогери з Херсона: Олегівна, Олена Наумова та Кошмарік
Наразі інформації про Олену немає. Микола продовжує пошуки матері й закликає всіх її підписників, усіх українців допомогти йому в цьому.
«Я вдячний усім за підтримку й допомогу в розповсюдженні інформації про маму. Її визволення після першого полону – то спільна перемога (не перша й не остання)», – впевнений чоловік.
Тэги: