Марина Поліщук
Олександр – активіст із Нової Каховки. Свого часу він знімав на відео, як зносили пам’ятники Леніну на Херсонщині. А після повномасштабного вторгнення чоловік опинився в полоні в окупантів.
Своєю історією Олександр поділився з виданням МІПЛ – Медійна ініціатива за права людини.
Полон і побиття
До повномасштабного вторгнення Олександр працював електриком на міському водоканалі Нової Каховки. Однак у місті він був також відомий завдяки своїй багаторічній громадській активності. Чоловік опікувався питаннями корупції в громаді, місцевим самоврядуванням, незаконними забудовами. Після 2014 року разом з однодумцями стежив за місцевими прихильниками «російського світу», щоб не допустити повторення донбаського сценарію.
По нього прийшли вранці 16 квітня 2022 року – озброєні автоматами окупанти прибули на «Уралі» і двох БТРах. До квартири зайшли близько 8 окупантів, вони кинули чоловіка на підлогу, забрали мобільний телефон, наділи кайданки. Оскільки мав проблеми із серцем, дружина поспіхом принесла йому пігулки.
Після короткого обшуку у квартирі повели на вулицю, наказали відчинити гараж.
«Погрожували мені, що як не знайдуть зброї, прапорів, то підірвуть будинок, тому я маю відразу зізнатися, що де лежить. Я сказав, що в мене нічого немає», – розповідає Олександр.
Не знайшовши нічого підозрілого для себе в гаражі, окупанти перемотали Олександру скотчем очі та руки, посадили в «Урал». Дорогою намагалися отримати від полоненого якусь інформацію, питали про товаришів за його громадською діяльністю, хотіли дізнатися їхні адреси.
Чоловік мовчав, це неабияк дратувало окупантів, тож якоїсь миті його вдарили електрошокером по оголеному попереку. Від отриманого розряду Олександр упав. Кілька разів дорогою він знепритомнів.
«Вони чомусь постійно мене запитували: “Ти віруючий? Хрещений?” А я взяв і сказав, що атеїст. Так мене за це взагалі сильно побили», – пригадує новокаховчанин.
Привезли в напівпідвальне приміщення. Там відбувся допит – називали якісь позивні, вимагали інформації. Олександр відповідав, що нічого не пам’ятає.
Після допиту його прикували кайданками до батареї. У приміщенні було холодно, через що чоловіка трусило. Так він просидів 4 години – пристебнута рука стала фіолетовою і так заніміла, що один палець Олександр не відчуває і досі.
Увечері того ж дня Олександра знову повезли кудись. Машина зупинилася біля виконкому Нової Каховки, але з автівки його не вивели. Натомість продовжили допит – вимагали відповідей на ті ж питання, що й раніше. Називали «нациком» і «правосєком», хоча до «Правого сектору» він не мав жодного стосунку. Згадали про знесення памʼятника Леніну в Бериславі. Олександр дійсно був там: знімав процес на камеру, але й сам потрапив на відео. Розумів, що немає сенсу приховувати, тому все розказав, як було.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У полоні зазнала катування та сексуального насильства: окупанти понад рік утримують жительку Нової Каховки
Після розмови його передали черговій групі окупантів. Памʼятає, що всі вони були в чорній формі.
«Мене грубо витягли з машини, один із них сказав: “О, знайомі обличчя”, і в нього був такий знайомий голос. Я, звісно, був у шоці, однак власника того голосу так і не розпізнав», – пригадує чоловік.
Пив свою кров
Після ще однієї поїздки Олександра знову привели в підвальне приміщення. Наказали стати на коліна, та оскільки Олександр продовжував стояти, сильно вдарили по ногах, та в потилицю. Чоловік знову втратив свідомість.
Коли отямився, окупанти почали новий допит, хоча відповідей не чекали – після кожного питання продовжували катування. Олександр уже нічого не чув, окрім тріску.
Далі російські терористи почали погрожувати, що привезуть сюди дружину Олександра та її батьків. Останнє, що він запамʼятав перед тим, як знову втратив свідомість, – сильний удар по хребту.
Отямився чоловік у маленькому підвальному приміщенні, схожому на душову кабіну. Руки були вільними. Йому згадалися погрози росіян про те, що сюди привезуть Світлану. Розумів, що це означало: або його катуватимуть у неї на очах, або ж її перед ним. Вирішив, що якщо його не стане, то дружині дадуть спокій.
На стіні комори він побачив подовжувач, спробував перетиснути собі горло, та провід не затягувався. Дістав із кишені ключі, розправив металеве кільце і запхнув у розетку – електроструму не було. Тоді цим самим кільцем Олександр розколупав вени на руці. Він бачив, як кров почала розтікатися і злякався, що протече крізь щілину під дверима і це приверне увагу окупантів.
«Я подумав, що якщо вони зараз зайдуть і врятують мене, то завтра буде жах. Тому я почав пити кров, щоб вона не розтікалася», – зізнається чоловік.
Щілину під дверима чоловік заткнув одягом. Олександр лежав на підлозі й відчував, як струменить його кров.
Змусили ходити відмічатися
Отямився чоловік у лікарні. З розмов зрозумів, що його привезли до реанімації, а руку зашили.
«Я взагалі – донор, лікар мені сказав, що я вижив, можливо, саме через те, що організм був натренований», – каже Олександр.
Наступного дня вранці окупанти відправили в лікарню по Олександра двох конвоїрів. Привезли до місцевого поліцейського відділку, захопленого окупантами. Прикували в одному з кабінетів до батареї. Пізніше йому сказали, що ключі від кайданків загубили, тож він просидів там понад 2 тижні. Впродовж цього часу Олександра продовжували допитувати, але через його важкий стан уже не били.
Чоловік страждав від нестерпного болю в голові, йому постійно паморочилося. Із серцем також було зле – пекло в грудях. Врешті ключі від кайданків знайшлися, тож Олександра почали водити в туалет, хоча ноги його не слухалися.
У ці дні дружина носила чоловікові передачі – одяг та продукти. Пізніше передала йому коротку записку, де йшлося, що в нього скоро зʼявляться внуки.
Коли ввечері його виводили в туалет, Олександрові знову стало погано – давалося взнаки хворе серце, він упав. Охоронці так і залишили чоловіка лежати на підлозі. Він відчував, як в нього німіють пальці, язик затвердів. Пролежав так години зо дві.
Зранку до нього прийшов ефесбешник у чорній формі з автоматом за плечима. Він повідомив, що Олександра відпускають, але за умови, що він на камеру скаже, як не любить Україну. Діватись було ніде – погодився. Наостанок підсунули на підпис якісь папери, він навіть не вчитувався в них. Памʼятає лише, що там була підписка про невиїзд.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Загрожує піврічне ув’язнення у карцері: в російській колонії продовжують знущатися над журналістом з Нової Каховки
Окупанти пригрозили: якщо він захоче виїхати, його на блокпосту «завалять». Наказали протягом тижня приходити до поліцейського відділку і відмічатися. Це було 30 квітня, у неволі чоловік провів два тижні.
Виїзд з окупації
Ще три тижні Олександр дійсно приходив відмічатися у відділок. Але якось, прийшовши, побачив незнайому групу росіян. Як зʼясувалося, відбулася ротація – у Нову Каховку приїхали нові окупанти. Вони наказали чоловікові забути дорогу до відділку.
Олександр зрозумів, що настав час виїжджати. Подружжя зібрало речі й обрало день виїзду – 12 липня. Родині пощастило: напередодні ввечері ЗСУ поцілили по розташуванню окупантів у Новій Каховці, що спровокувало паніку серед них. Вранці Олександр із дружиною без проблем проїхали блокпости – на них ніхто й уваги не звернув.
Наступні 4 дні провели в дорозі – черги на блокпостах у Запорізькій області здавались нескінченними. В Олександра досі паморочилося в голові, тому, щоб не привертати зайвої уваги, чоловік жменями пив заспокійливі.
Зрештою родині вдалося виїхати до Одеси, де живуть і дотепер. Після катувань в Олександра почалися серйозні проблеми зі сном, він звернувся до психологів. Також йому зробили операцію на серці, але в нього досі трапляються напади.
Головне фото ілюстративне із соцмереж
Дарина Лапіна
