Марина Поліщук
З експедиції до берегів обмілілого Каховського водосховища повернувся нещодавно Яків Дідух – академік, доктор біологічних наук, професор, завідувач відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України. Свої спостереження, враження та прогнози науковець виклав на фейсбук-сторінці науково-популярної газети «Світ». «Гривна» публікує деякі висновки Дідуха.
ЧИ ВАРТО ВІДНОВЛЮВАТИ КАХОВСЬКУ ГЕС?
Каховські ГЕС та водосховище виконували різні функції: забезпечення електроенергією, судноплавство, зрошення та водопостачання – питне і технічне: промисловість, енергетика (зокрема, охолодження реакторів Запорізької АЕС). Але ця територія (без ГЕС та водосховища) також може надавати екосистемні послуги, які теж мають свою ціну і свою цінність.
Кожну із вищеназваних функцій варто економічно оцінити. А вже потім вирішувати: відбудовувати цю ГЕС чи ні.
ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ vs ЕКОСИСТЕМНІ ПОСЛУГИ
Загальна потужність гідроелектростанцій України становить 4600 МВт, і вони виробляють лише 8% електроенергії. Потужність Каховської ГЕС – 351 МВт, отже, її внесок становить лише 0,9%.
Водночас площа Каховського водосховища – 2150 км2, що становить 23% від площі водосховищ України й 31,2% від площі водосховищ Дніпровського каскаду. Тому навіть у пересічної людини виникає запитання, чи доцільно для отримання нехай 1% енергії затоплювати стільки території?
Порахуймо. Кількість енергії, яку вона виробляла за рік – 7432×109 кВт, а вартість 1 кВт з 1 липня ц. р. становить 2,64 грн. Отже, вартість енергії, яку виробляє Каховська ГЕС, становить 1962-2266,4 млрд грн.
Тепер оцінимо заплаву Дніпра, яка не залита Каховським водосховищем (70% від його площі), зокрема, екосистемні послуги потенційних квазістабільних (умовно стійких) природних екосистем заплави. Такі екосистемні послуги як накопичення біомаси (збільшення енергозапасів, зв’язування вуглецю); регуляція поверхневого стоку і відтоку речовин; протидія повені та ерозії; регуляція клімату й поліпшення якості повітря; рекреація та оздоровлення тощо за різними методиками оцінюються від 3,7 до 17 млн грн/га/рік. Тобто у середньому 10 млн грн/га/рік.
Отже, ця ГЕС виробляє за рік електроенергії на суму, яка складе лише 13-15% від вартості екосистемних послуг.
Хоча такі показники приблизні, не точні, можливо, і не зовсім коректні, бо не враховують екосистемних послуг власне водосховища, однак вони переконливо свідчать про низький відсоток питомої ваги отриманої електроенергії. Водночас до розрахунку не бралися аспекти, пов’язані з можливістю залучення звільнених від водосховища земель для сільського господарства чи іншої діяльності, історична цінність території, яка виринула з-під води тощо. Терези схиляться не на користь відновлення ГЕС ще й тому, що, на відміну від початку XX ст., існують інші джерела електроенергії.
Важливими залишаються ще три функції. Зниження водного дзеркала від 16 м до сучасного рівня та запаси води у природному річищі, мабуть, не забезпечать необхідного об’єму для судноплавства, зрошення та охолодження реакторів.
Є два варіанти розв’язання цих проблем:
Перший – поглиблення та технічна реконструкція річища. Але і з річищної частини, із берегів заплави технічно здійснити це складно: широка заплава вкрита вологим, в’язким мулом.
Другий варіант – підняття дзеркала води до певного рівня, який буде значно нижчий від того, що був до руйнації греблі.
ЧАГАРНИКОВО-ЛІСОВІ УГРУПОВАННЯ
У такому разі великі площі заплави залишаться або незатопленими, або стануть мілководдям. Заплава Дніпра заростатиме різними типами рослинності, залежно від зволоження й структури субстрату.
Найбільшу площу на відновленій заплаві Дніпра найімовірніше займатимуть чагарниково-лісові угруповання. І це найбільш доцільно. Вони швидко самовідновлюються, характеризуються енергійним ростом і закриватимуть відкриті площі. Вони мають велике значення. Це накопичувачі біомаси, фіксатори вуглецю (важливо для зменшення змін клімату та збільшення лісистості). Вони регулюють поверхневий стік і відтік речовин, протидіють повеням, ерозійним процесам, поліпшують якість повітря тощо.
Масштабність, динаміка формування різних типів угруповань, вартість екосистемних послуг різна, але кінцевий результат, оцінка значущості полягає якраз у тому, що заплава Дніпра повинна містити якомога більшу різноманітність біотопів. Сьогодні має йтися не про відновлення того, що було 70 років тому, бо основа відновлення втрачена, а про формування квазістабільних екосистем різного типу.
УТВОРЮЮТЬСЯ ҐРУНТИ З ТРІЩИНАМИ
Ми оглянули й побіжно дослідили лише територію правобережжя колишнього Каховського водосховища, тому не розглядаємо ситуацію затоплення території нижче греблі. Ми побачили, що після осушення на величезних площах утворюються плити, розділені тріщинами. Такі ґрунти – «такири» – характерні для напівпустельної та пустельної зон, але йдеться не про тип ґрунту, а про процес такиризації, який можна трактувати як опустелювання.
У сухому стані такирним ґрунтам притаманна висока міцність, у сухий період ними навіть можливий рух автотранспорту. Але мокрі такирні ґрунти стають високопластичними, в’язкими, непрохідними.
Через місяць після руйнації дамби вже з’явилися сходи рослин. На черепашкових відкладах – однорічних портулака та якірців, пагони яких горизонтально розростаються, вкривають поверхню ґрунту і протидіють вивітрюванню та процесам ерозії. На піщаних відкладах переважає злак плоскуха звичайна, поодиноко – гірчак почечуйний, щириця загнута, череда листяна, нетреба ельбінська, амброзія полинолиста, лобода.
ПУСТЕЛІ НЕ БУДЕ, АЛЕ…
Але з часом у міру розвитку рослинного покриву процес такиризації згасатиме і структура набуде типових рис наносних ґрунтів заплав. Тобто заголовки «дно водосховища перетворюється на пустелю», які з’являються у ЗМІ – неправильні й недалекоглядні.
У залежності від типу субстрату ми зафіксували три початкові стадії розвитку рослинності. Переважна більшість видів – це адвентивні (чужоземні), дуже живучі й здатні до активного поширення.
Чи зможе з ними конкурувати наша верба? Проросткам верби потрібне постійне зволоження, але якщо через висихання такирів коренева система не досягатиме потрібної глибини, ці паростки можуть загинути.
Отже, скоріше тут можуть сформуватися угруповання з домінуванням клена американського, робінії, аморфи кущової тощо.
Найоптимальніший варіант – природний процес розвитку екосистем, але ми можемо і маємо регулювати й впливати з метою отримання найкращого кінцевого результату. Йдеться про підсів чи підсаджування природних аборигенних видів рослин, які в цих умовах могли б конкурувати з агресивними адвентивними видами, формування тих типів екосистем, які цінні й надають різні екосистемні послуги.
Перспективними на цій території є водоплавне птахівництво, аквакультура, створення вербових плантацій для біопалива. Варто вивчити й впровадження певних видів рослин для розвитку сільського господарства.
ВИСНОВОК
Сьогодні вже ухвалена постанова КМУ про необхідність відновлення Каховської ГЕС. Але, на мою думку, слід починати не з цього, а з розроблення й оцінки сценаріїв, яких може бути чотири:
– повна відбудова ГЕС,
– часткове підняття рівня водосховища,
– збереження природного річища,
– поглиблення річища Дніпра.
Слід всебічно, ґрунтовно аргументувати й прорахувати (виходячи з оцінки екосистемних послуг) позитивні та негативні наслідки, вибрати оптимальний сценарій і лише тоді на основі критичного аналізу, детального опрацювання ухвалювати рішення щодо вибору проєкту.
Ми повинні шукати оптимальні варіанти, обговорювати різні сценарії розв’язання цієї надзвичайно складної еколого-економічної проблеми, щоб мінімізувати негативні наслідки руйнації Каховської ГЕС.
Усі фото: Facebook/газета «Світ»
