Ян Ярчук
На Херсонщині, де тривають активні бойові дії, триває щоденна робота підрозділу 126-ї окремої бригади ТРО. Головний сержант взводу з позивним Mega розповів про свої будні, виклики та бойовий досвід, які він переживає разом зі своїми побратимами.
Його історія, опублікована на сторінці бригади, проливає світло на те, як виглядає служба на передовій.
«Робота тут не закінчується. Тримаємо нашу ділянку фронту, щоб ворог не перебрався на правобережжя. Зараз противник надзвичайно активно використовує безпілотні літальні системи, бо розуміє, що не може прорватися людським ресурсом. Ми протидіємо будь-яким спробам, працюємо усіма наявними засобами, зокрема, й високотехнологічними», – зазначає Mega.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Продовжую служити»: історія миколаївського військового, який воює на протезі після поранення на Херсонщині
Сержант має великий бойовий досвід, включно з участю в операціях на острові Козацькому та в Кринках. Оборона, штурми – було все. Найбільше, за його словами, дошкуляли переправи через воду:
«Певно, найбільше дошкуляла переправа. Бо коли ти вже на місці – простіше принаймні можна знайти укриття. А от вода… Якось восени, вже було холодно, ми висаджувалися біля Кринок. Вивантажувалися з човна, вистрибнули і не відчули дна під ногами… Добиралися до точки темрявою – мряка, болото, ми з ніг до голови мокрі, змерзли. Але, на щастя, вдалося дістатися своїх, там нас вже напоїли гарячим чаєм, відігріли», – згадує військовий.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Боєць одеської бригади розповів, як БпЛА допомагають нищити ворога на лівобережжі Херсонщини
Розповідаючи про бойові моменти, сержант наголошує, що страх – це нормальна частина війни.
«Страшно, коли починається ця… метушня. Потім ти про страх забуваєш. Думаєш лише про те, що ліворуч та праворуч – твої побратими, а тобі треба їх прикрити і виконати завдання. До того ж страх – це не так вже й погано, це інстинкт самозбереження, завдяки якому людина виживає, розуміє, як зберегти себе та людей поряд, як правильно діяти у будь-якій ситуації. Гірше, коли його немає і людині байдуже, що буде», – пояснює він.
У перервах між бойовими виходами сержант вдосконалює свої навички й допомагає новобранцям адаптуватися до служби, ділиться досвідом та вміннями.
За словами бійця, новобранцями загалом не розчарований:
«Так, приходять хлопці, які не мають жодного уявлення про військову службу, але вони стараються, навчаються, переймають досвід. Головне – дух. Якщо він є, все буде добре», – ділиться своїми спостереженнями «Mega».
Свого часу Mega вже мав досвід служби ЗСУ близько 8 років.
Він також додає, що за час повномасштабної війни українська армія дуже змінилася. За його словами, багато в чому, звісно, завдяки людям, які поповнили її лави вже під час війни.
Фото: 126-ї окремої бригади ТРО
Дарина Лапіна
