10 листопада росія заявила про вивід своїх військ з Херсона на лівий берег Дніпра. Міністр оборони росії Шойгу наказав російським військам відступити з Херсона за Дніпро. Командувач російських окупаційних військ в Україні Сергій Суровікін запропонував Шойгу відвести війська в Херсонській області на лівий берег Дніпра. Шойгу погодився і дав добро.

Ми промоніторіли реакцію російських пропагандистських каналів і блогерів на цю заяву. «Політична та військова імпотенція», «смачний плювок у патріотичний прошарок», «ми ще повернемося» – це приблизний перелік епітетів та порівнянь, які вони застосовували.

«В очах населення це – поразка. Так, локальна. Це втрата територій, які Росія визнала своїми. Хіба від цього легше? Причини цього лежать у ситуативній політичній та військовій імпотенції, яку породила віра у власну винятковість, непогрішність та невразливість. (канал “Рибар”)

«Тепер, коли все озвучено офіційно, руки заламувати безглуздо… Так, залишення Херсонської області – це серйозна військова поразка (друга, з урахуванням Харківської області). Наслідки також очевидні. (канал “Зергуліо”).

«З березня 1917 року до лютого 1920 року Херсон кілька разів змінював прапор. На різних етапах його контролювали і австро-німецькі війська і війська гетьмана Скоропадського, Директорії УНР, Антанти, Денікіна. І лише 4 лютого 1920 року місто остаточно перейшло під контроль Москви. Ми ще повернемося. («Мейстер»).

«Гірко. Прикро. Якщо зараз ще й підпишемо мир з Україною (а на переговори нам уже дві доби натякають у МЗС Росії) — що ж, це буде смачний плювок патріотичному, ядерному прошарку російського суспільства. (канал “Рибар”).

«Рішення про вихід із правого берега Дніпра і виявилося тим «самим не простим рішенням», у нього насправді є військово-стратегічні резони. Але політично це величезний удар, ми втрачаємо не лише плацдарм, а й обласний центр суб’єкта РФ («Ридівка»).

«Противник воював і випередив нас із впровадженням передових військових технологій, де одна “Кропива” дорогого коштує. В окремих питаннях він показав нам рівень, якого потрібно прагнути, і ми прагнемо. А коли ми розкачаємо свої можливості – розмова вестиметься нашою мовою. (Олександр Ходаковський).

«З військової точки зору це найсерйозніша суто військова поразка РФ з 1991 року. У нашому випадку це вже 3-та серйозна військова поразка після Балаклії та Червоного Лиману. (Борис Рожин).

«Звичайно ж, можна було тримати ще довгий час Херсон, але це коштувало б нам величезних зусиль і жертв серед як мирного населення, так і військовослужбовців. Але на мою думку, це безглузді втрати. Я впевнений, що ми ще повернемося до Херсона, але вже з іншого боку» (Маргарита Симон’ян).

Як бачимо, психологічний ефект від відступу російських окупаційних військ з Херсону виявися дуже потужним і ще більше позначив прірву, у яку котиться російська імперія.