Марина Поліщук
Велика війна застала його в Херсоні. Через пів року з початку окупації йому вдалося виїхати до Одеси, де він одразу пішов на захист України.
Військовий із позивним Слон – боєць-прикордонник. Нині він захищає країну у складі бригади Держприкордонслужби «Сталевий кордон», яку було створено у 2023 році в межах проєкту «Гвардія наступу». Історією захисника поділилися на сайті Держприкордонслужби.
«Пів року намагався не виходити з дому»
Початок повномасштабного вторгнення РФ чоловік зустрів у Херсоні, був свідком перших боїв на Антонівському мосту. Далі були тяжкі місяці окупації, під час яких Слону доводилося переховуватися, щоб вижити.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Офіцер ЗСУ – про перший день війни на Херсонщині, бій на Антонівському мосту та прорив до Херсона
«Шість місяців у Херсоні я намагався майже не виходити з дому. Намагався просто вижити. Це мені вдалося насамперед завдяки побратимам, з якими я служив на строковій службі. Певний час іще був український зв’язок, тому вони допомагали мені як фінансово, так і морально», – розповідає Слон.
Йому вдалося вирватися з окупації, каже, дивом. Знову ж допомогли добрі люди, які погодилися вивезти у своїй автівці молодого чоловіка через ворожі блокпости.
«Стосовно виїзду з Херсона, то це, напевно, божий випадок був. Добрі люди виїжджали й сказали: «Не бери із собою військовий квиток, жодних речей – нічого. Ми витягнемо тебе». Так у мене вийшло виїхати до Одеси, а там зустрівся з побратимами», – пригадує захисник.
«Мене мотивувала моя ненависть до них»
Спочатку Слон служив кінологом, але згодом пішов туди, де складніше, небезпечніше та важче – в артилерію. Він добровільно приєднався до бригади «Сталевий кордон», створеної у складі Держприкордонслужби.
«Про військову справу мав лише загальне розуміння, отримане під час строкової служби. Але мене мотивувало взяти зброю до рук те, що я бачив під час окупації. Бачив жахи, які окупанти робили з людьми, ті перші бої на Антонівському мосту, ті блокпости – безглузді перевірки, безглузді катування людей… Вони прийшли з єдиною метою – знищити українців. Це дикі собаки, яких кинули вбивати і знищувати. Моя лють і ненависть до них мотивувала мене піти до війська і так само знищувати їх», – пояснює свій вибір Слон.
Сьогодні він – командир вогневого відділення. Його три розрахунки мають, відповідно, три гармати – працюють точно, жорстко й безкомпромісно, виконуючи завдання на лінії зіткнення.
«Якщо порівнювати нашу роботу з роботою піхоти, яка знаходиться на самому нулі, на лінії зіткнення, то в принципі в артилерії нічого важкого немає. Головне – щоб ми своєчасно могли відреагувати на команду й здійснити вогневе враження по ворогу: точно влучно та кучно», – каже захисник.
Його плани після завершення бойових дій – залишитися у складі Сил оборони. Він упевнений, що ті, хто раз підняв руку на Україну, знову підуть на це. І хтось має бути готовий зустріти їх першими:
«Є бажання бути в армії навіть після закінчення війни. Тому що росіяни залишаються нашими сусідами. Я думаю, якщо один раз вони спокусилися на нашу неньку-Україну, то це може бути знову, і до цього треба бути готовими».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вибралися зі зброєю в руках: історія морпіхів, які 90 днів жили в окупованому Херсоні
Фото: dpsu.gov.ua
Ян Ярчук
