Марина ПоліщукРезонанс, вызванный статьей на сайте «Гривна» от 16 сентября под названием «Из херсонской школы выжили вдову и сына бойца АТО: просвещенцы умыли руки», стал поводом продолжить начатую тему.
Акцентируем, что фактаж для написания указанной статьи взят журналистом из официального источника, а именно – из публичного заседания антикоррупционной депутатской комиссии Херсонского горсовета. Все сказанное членами комиссии мы фиксировали на диктофонной записи.
Именно на комиссии депутаты акцентировали, что Виктория является вдовой погибшего в зоне АТО военнослужащего, о чем журналист затем написал и в статье. С этим утверждением, а также с некоторыми другими прозвучавшими на депутатской комиссии фактами не согласны руководство и родительский комитет херсонской школы № 47.
Поэтому «Гривна» предоставляет слово еще одной стороне конфликта и публикует письмо в редакцию от родителей учеников школы № 47, за подписью заместителя директора и главы родительского комитета:
«По-перше, Вікторія не є вдовою воїна, що загинув в АТО. Документів, що підтверджують цей факт немає. З її слів загинув брат Сергій. Фактом також є зміна по батькові сина з Євгеновича на Сергійовича.
По-друге, стаття 26 Закону України «Про освіту» дозволяє школам залучати додаткові джерела фінансування. Так, кошти залучаються й оприлюднюються на сайті школи, загальношкільних батьківських зборах, у програмі «Відкриті бюджети».
По-третє, благодійний внесок був перерахований Вікторією 19.10.2017 року через банк, касовий чек № 008738550871. Не зрозуміло, про які гроші «на карман» йде мова? і де корупція?
Ніяких конфліктів з фінансових питань у адміністрації школи з Вікторією не було.
Конфлікт виник через поведінку її дитини, а саме вживання ним нецензурної лексики, приниження однокласників, нанесення тілесних ушкоджень, випадку тютюнопаління, погрози однокласникам мамою, яка «всем покажет». З боку матері ці факти порушень не визнавалися. Замість того, щоб дослухатися порад фахівців щодо виховання сина, Вікторія завжди переходила до нападу, створювала надумані образи, вишукувала в кожній дрібниці напад на себе і сина, порушення їх прав. Всі бесіди з директором та класним керівником, батьками записувала на диктофон і на відео. А в подальшому все це робив і її син. Так по відношенню до кого здійснювався булінг?
У зв’язку із такою ситуацією, батьківська громада класу звернулась до директора листом з проханням допомогти вирішити питання поведінки сина Вікторії.
17.05.2018 року було зібрано позачергове засідання Ради школи, на якому були присутні представники поліції, служби у справах дітей Корабельного району. На засіданні Вікторія була присутня зі своїм чоловіком й все знімала на камеру.
Батьки висловлювали свою точку зору на проблему без усякої агресії, радили їй налагодити моральну атмосферу в сім’ї, так як постійне і бездумне виправдування негативних проявів поведінки дитини може привести до трагічних наслідків.
Підсумовуючи, зазначаємо, що за сім років навчання дитина змінила 4 школи. Можливо Ви поцікавитеся про причини переходу із одного закладу до іншого?
Зі слів Вікторії, її син не завжди розуміє і пам’ятає, що він робить і всі випадки конфліктних ситуацій – це ігрові моменти, а зауваження класного керівника розцінювала, як жорстоке поводження з її сином. Проте, робота класного керівника і полягає в тому, щоб не допустити у подальшому тютюнопаління, алкоголізму і наркоманії підлітків, уберегти їх від страшних хвороб, забезпечити захист всіх учнів класу від морального, психологічного і фізичного тиску.
Ми вважаємо, що Вікторії, нарешті, треба заспокоїтися. Жити за рахунок держави, прикриваючись дитиною-інвалідом і статусом «вдови воїна АТО» значно простіше, ніж влаштуватися на роботу, чим забезпечити собі зайнятість та приносити користь собі, сім’ї, державі.
Батьки учнів школи № 47».
Ян Ярчук
