Село Олександрівка, розташоване на березі Дніпро-Бузького лиману, було звільнене місяць тому. Після деокупації туди відкрили дорогу, і те, що побачили й місцеві, і проїжджі, вразило кожного. Наразі це один із найбільш зруйнованих населених пунктів не лише в Станіславській громаді, а й по всій території правобережної Херсонщини.
Село не було окуповане так, як, приміром, сусідній Станіслав, де із середини березня по 9 листопада жили російські військові та кошмарили місцеве населення. Олександрівка натомість опинилася на лінії вогню. Село, що знаходиться на кордоні Херсонської та Миколаївської областей, стало буферною зоною між ЗСУ та армією РФ. Туди періодично заходили то українські бійці, то окупанти, проте переважну кількість часу населений пункт потерпав від рясних обстрілів.
Співробітнику сайту Гривна.UA теж днями випала дорога через Олександрівку. Побачене шокувало до сліз. У селі, принаймні на центральній вулиці та навколишніх, де сягає око, немає ЖОДНОГО вцілілого будинку – так чи інакше постраждала кожна садиба. Переважно руйнування дуже значні, відновлювати такі будинки буде важко й дорого, а можливо, і недоцільно. Лиш декілька хат вистояли під обстрілами, втративши вікна та зазнавши незначних пошкоджень. Господарі закрили вікна плівкою, як могли, залатали дірки, і тепер лиш дим з коминів свідчить, що життя там триває.
Окрім покалічених будинків та повністю знищеної школи, вулиці Олександрівки щільно завалені металобрухтом від згорілої військової техніки та цивільних автівок. На деяких машинах намальовані рашистські «зетки», з вигляду інших видно, що їхали звичайні люди, мабуть, тікаючи від війни. Так, біля однієї з розбитих автівок лежать пакети з одягом, зі згорілої вантажівки висипалися мішки і ящики з часником та іншими овочами, почорнілими від вогню. Особливо вражає зламаний дитячий візочок попід дорогою біля сільського ставка; він видніється на тлі побитої техніки, якою з обох боків завалена дорога...
Загалом, Олександрівка сьогодні – це своєрідний музей жорстокості Росії, її ненависті та безжальності по відношенню до України та українців. Люди розповідають про страшні речі, які вчиняли тут окупанти. Із часом, можливо, стане відомо про всі злочини росіян, що вони скоїли в цьому селі.
Населення Олександрівки до війни складало трохи більше 2 тисяч осіб. Від початку окупації більшість олександрівців виїхала, частина переселилася в Станіслав, де не було таких сильних обстрілів. Громада виділила їм пусті будинки, господарі яких або померли, або виїхали, давши згоду на заселення в їхні оселі тих, хто залишився без житла.
Невелика частина селян, до 20 осіб, залишалася в Олександрівці впродовж усієї окупації. Як їм вдавалося жити в таких умовах, страшно навіть уявити. Жителі громади говорять про їхню колаборацію з окупантами. Як би там не було, але істину мають встановити лише правоохоронці.
Сьогодні життя у вщент зруйнованому селі неможливе. Лиш декілька сімей продовжують тут жити, але більшості повертатися немає куди. Олександрівка перетворилася на привид, і мабуть, це надовго...
Тэги: