Ян Ярчук
Життя родини Спірюгових з Херсона стало справжнім випробуванням під час окупації. Вони довго не наважувалися покинути власний дім і виїхати в невідомість, до того ж з трьома дітьми.
Адже знайти хороші умови для проживання родині з немовлям і підлітком, яка має ДЦП, вкрай важко. Але коли на їхнє подвірʼя прилетіла російська ракета, то подружжя прийняло рішення: треба рятувати дітей від небезпеки, що в їхній дім принесли окупанти.
Історію родини Спірюгових та їхнє життя під російською окупацією розповіли на сторінці БФ «Save Ukraine»:
«Родині довелося боротися з голодом, холодом і рятуватися від постійних обстрілів. Через відсутність опалення, питної води та засобів гігієни найменші Віка та Іванко часто хворіли й страждали від пелюшкового дерматиту. Важко було і старшій 15-річній Анастасії, яка має ДЦП і пересувається на візку».
Найбільшим психологічним випробуванням для дітей були постійні обстріли за вікном після деокупації Херсона. У такі моменти 3-річна Віка, вже за звичкою, бігла до ліжка, накривалася ковдрою і великою подушкою.
Також Наталія, мати дітей, розповіла, як одного разу російські військові ледь не забрали у неї новонародженого сина.
«На блокпосту окупанти хотіли забрати його (ред. сина) у мене через те, що у нього не було свідоцтва. Я стою на колінах і кажу: «Ну що ж ви робите?!». Ну як це можна забрати дитя?!», – зі сльозами на очах згадує жінка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вже в безпеці: з ТОТ Херсонщини евакуювали 8-річного хлопчика
Після цього випадку вона була змушена зробити дитині російські документи.
Ще один викликом і болем було те, що в один момент різко не стало ні води, ні їжі, говорить жінка.
«Коли до тебе підходить дитина і говорить: «Мам, я так їсти хочу, мамочка, дуже хочу. А мені нічого дати дитині», – розповідає багатодітна мати.
Так, одного разу чоловік Наталії ледь вцілів, коли пішов на чергові пошуки їжі та потрапив під артобстріл.
Нині, завдяки команді «Save Ukraine», багатодітна херсонська родина проживає в окремому модульному будиночку в Ірпені. Старша донька – 15-річна Анастасія – нарешті вступила до музичної школи, а молодші діти тепер можуть без остраху гуляти на дворі й не ховатися від обстрілів.
Дарина Лапіна
