«Сьогодні ми вже працюємо спокійно, без авралів, наперед знаємо, скільки в нас завтра буде евакуаційних автобусів. І готуємося до зимових холодів, заготовляємо все необхідне. Скажімо, ковдри ми вже маємо. І про всяк випадок буде запас дров», - начальник залізничного вокзалу «Одеса-Головна» Олег Кудашкін
З перших днів масштабних військових дій на території України залізничний вокзал «Одеса-Головна» став для вимушених біженців не просто проміжним пунктом призначення, а теплим у всіх сенсах тимчасовим будинком. На колектив вокзалу лягло не лише величезне навантаження, а й відповідальність за життя та безпеку тисяч людей, пише «Одеса-медіа».
Спочатку ті, хто тікав від війни, добиралися самостійно, а на початку березня прийшли перші евакуаційні автобуси. У піковий період через вокзал за добу проходило по 10-12 тисяч людей, а в разі потреби, кажуть співробітники, прийняли б і 20 тисяч! Їх треба було не тільки зустріти, але заспокоїти, нагодувати-напоїти, якщо потрібно – одягнути й взути та допомогти вирішити безліч побутових питань…
У результаті за час війни вокзал забезпечив евакуацію до безпечних місць 488 тисяч пасажирів. Вагони евакуаційних поїздів приймали і 150, і 200 осіб. Вимушені внутрішні переселенці прибувають із різних регіонів України, переважно – з Миколаївської, Херсонської, Сумської, Харківської, Донецької та Луганської областей.
На Одеському залізничному вокзалі було облаштовано два зали для їхнього прийому, створено умови для тривалого перебування: є ліжка, стільці, столи, пункти харчування… Працівники вокзалу консультують, надають інформаційну та психологічну підтримку. Прибулих годують, забезпечують засобами особистої гігієни, при необхідності – дитячим одягом.
На залізничному вокзалі вимушеними переселенцями також опікується координаційний центр, в якому працюють представники різних міських структур та волонтери з благодійних організацій та фондів. Робота йде цілодобово та без вихідних.
З Одеси вимушені переселенці вирушають далі вже на свій вибір. Хтось сідає на евакуаційні потяги – чернівецький та ужгородський, хтось бере квитки на Рахів, Львів, Пшемисль. Частина людей обирає автобусні маршрути – Молдову, Болгарію, Німеччину, Угорщину.
- Протягом перших двох тижнів війни ми перейшли, як то кажуть, на військові рейки, – розповідає начальник залізничного вокзалу «Одеса-Головна» Олег Кудашкін. – Насамперед визначили найбільш уразливі категорії населення, які потребують особливої уваги та турботи. Це жінки з маленькими дітьми, люди похилого віку, інваліди. З урахуванням цієї обставини організували роботу вокзалу. Змінили функціональність центрального входу. Адже з початком війни різко зріс потік людей, яким треба було підказати, які є евакуаційні маршрути, з'ясувати, якої допомоги людина потребує, провести до безпечного місця, де можна почекати потрібний поїзд. Цим стали займатися відібрані нами волонтери, яких ми одягли у яскраво-рожеві жилети.
Коли до Одеси пішов потік евакуаційних автобусів, то довелося для транспорту, що прибуває, виділяти спеціальне місце. У будівлі вокзалу відкрили другий поверх, мерія розпорядилася, щоб сюди доставили близько 500 стільців, які раніше стояли в концертно-виставковому комплексі морвокзалу.
Далі почали формувати списки за напрямами евакуації, щоб не створювати паніки та непотрібного ажіотажу під час посадки на той чи інший потяг. «Укрзалізниця», розуміючи ситуацію, на якийсь час скасувала всі види квитків, можна було безкоштовно їхати в будь-якому напрямку. З 25 березня, коли потік біженців став меншим, кількість евакуаційних поїздів скоротилася.
Наступне питання – харчування біженців – вирішили швидко завдяки волонтерським організаціям. Вони, взаємодіючи з низкою одеських ресторанів, зробили так, щоб і гарячі обіди були у вимушених переселенців, і чай з усілякими смаколиками, і дитяче харчування.
А коли організували харчування, задумалися про дозвілля малюків, адже дитина не може просидіти на стільці 6-7 годин. У результаті створили ігрову кімнату, волонтери організували кінотеатр, де діти змогли дивитися мультфільми. Звісно, усе безкоштовно. Також зробили спальну кімнату, встановивши 5 дитячих ліжечок та кілька дорослих – для мам. Зрештою, у залі підвищеного комфорту організували «куточок немовлят»: волонтери привезли пеленальні столи, ліжечка та візочки.
Коли оголошують повітряну тривогу, вимушені переселенці, які чекають на свої поїзди, перебувають у бомбосховищі. А отже, відкрився новий напрямок роботи, адже бомбосховище має бути обладнане та оснащене за всіма правилами. У цьому дуже допомогло керівництво регіональної філії «Одеська залізниця», волонтери, Одеська міськрада та Приморська райадміністрація.
Я відчуваю гордість за свій колектив. Ми впоралися з величезним потоком людей, які перебували в стані стресу й навіть розпачу, які часто тікали, у чому стояли… Це була величезна відповідальність, але вже майже пів мільйона біженців змогли через Одесу дістатися безпечних місць. Сьогодні ми вже працюємо спокійно, без авралів, наперед знаємо, скільки в нас завтра буде евакуаційних автобусів. І готуємося до зимових холодів, заготовляємо все необхідне. Скажімо, ковдри ми вже маємо. І про всяк випадок буде запас дров. Словом, усім, кому потрібна наша допомога, ми неодмінно допоможемо у будь-який час доби та в будь-яку пору року, – підсумував Олег Миколайович.
Фото із сайту «Думская»
Тэги: