«Буду і працювати, і спілкуватися. Бо в мене дали світло і необхідно, поки воно є, домалювати тубус гарячим клеєм. Потім електрики не буде ще 4 години. Загалом нині все підлаштовую під графік відключень, намагаюсь якось адаптуватися, гадаю, як усі ми. Але ж я людина технологій, і сучасні пристрої дозволяють звільнити руки під час розмови. Тому все вдасться, поєднаємо дві справи. Гаразд?»
Ось так несподівано розпочинається наше спілкування з новокаховським художником Максимом Кільдеровим (на фото), повідомляє «Херсон плюс». Тому періодично, крім відповідей на наші питання, ще й чули звуки процесу, а також коментарі автора щодо своєї роботи. Ці «вставки» – і в тексті.
Перебуваючи в окупації в рідній Новій Каховці, художник розписав згорілий ворожий танк.
Максим Кільдеров на фоні розписаного ним ворожого танка в Новій Каховці
В після виїзду з окупації Максим узяв участь всеукраїнському проекті для вуличних художників «Потяг до перемоги». Кожен із семи вагонів потягу був присвячений регіону, який перебуває під окупацією. Автором «Херсонщини» став саме Максим Кільдеров, художник з Нової Каховки.
«Потяг до перемоги»: вагон «Херсонщина»
Наразі хлопець оселився у Вінниці, де продовжує свою діяльність як митець та волонтер. Про життя на новому місці, творчі проєкти та допомогу військовим – далі в статті.
ЯКИЙ ЧАС – ТАКІ Й МАТЕРІАЛИ
Гільзи, тубуси від РПГ, ящики з-під снарядів, а ще протитанкова міна та навіть «Джавелін». Усе це відтепер для новокаховського художника Максима Кільдерова, який працює в техніці неоорнаменталізм, не просто військові артефакти, а полотна для його робіт.
«Я завжди працював з матеріалами, які оточували мене, незалежно від їхнього походження чи типу покриття. Ось зараз у нас такий час, тому і працюю з військовими об’єктами. Але насправді це дуже класний напрямок. Не треба зараз сприймати ці слова відносно війни. Це жахливо, безумовно. Я говорю про інше. По-перше, з точки зору візуальної естетики, ті ж тубуси від РПГ виглядають «потужно», і це дійсно досить цікавий матеріал для роботи. А по-друге – усе це можна конвертувати в допомогу нашій армії та наблизити Перемогу», – розповідає Максим.
Нові «полотна» Максима Кільдерова для творчості
Як саме? Все дуже просто. На сьогодні, за словами художника, дуже багато людей закордоном зацікавлені у військовому «мерчі» й готові непогано заплатити за такий товар. Тому на власному прикладі Максим хоче показати своїм колегам, що таким чином їхня творчість може бути не просто способом культурної рефлексії, а й корисною в матеріальному форматі.
«В умовах війни українські митці залишилися фактично без заробітку. Тому ця історія не лише про донат для ЗСУ чи волонтерів, а й про виживання художників. До того ж створення ось такого умовного прецеденту – це гарний шанс для молодих талантів заявити про себе та просто заскочити в арт-ринок за межами нашої країни, де більш широка й платоспроможна аудиторія», – зазначає Максим Кільдеров.
Приклади військових робіт Максима Кільдерова
Відмітимо, що особливість військового матеріалу в тому, що його так просто не дістати й тим паче не придбати. Тому для роботи з ним між військовими та митцями встановлюються різні взаємодомовленості.
«Бувають різні кейси. Наведу два приклади. Перший – конкретний підрозділ надає мені для роботи гільзи. Я їх розмальовую та продаю. І значний відсоток із продажу віддаю на потреби саме цих хлопців. Другий – це коли військові просять мене створити щось, аби влаштувати благодійний аукціон. Для цього вони дають мені два тубуси від РПГ: один я залишаю для власних цілей, а інший, з моєю роботою, віддаю їм. Нещодавно на одному з таких заходів мій лот за 40 хвилин був проданий за 60 тисяч гривень. Усі ці гроші підуть на допомогу хлопцям під Бахмутом», – пояснює Максим.
«Зараз, секунду…» – просить почекати нас художник, а вже за кілька хвилин додає, що згаданий раніше тубус належить до серії виробів із концепції «Хто до нас прийде з мечем, той від меча і загине». Бо це трофей – російське РПГ, яку наші військові здобули під Бучею в зарядженому стані та потім відпрацювали нею по ворогу. Робота має не менш символічний вигляд – чорний тубус розписаний чорною фарбою.
Тубус від РПГ з концепції «Хто до нас прийде з мечем, той від меча і загине»
«Я не вигадаю високих надуманих концепцій, не хочу брехати самому собі. Є митці, які через свої роботи рефлексують на тему війни. Я ж просто умовно займаюся декоративно-прикладним мистецтвом. Новий Петриківський розпис – назвемо це так. І все це робиться для того, аби трансформувати колишнє знаряддя смерті в творчий об’єкт. Бо мистецтво здатне проростати крізь усі пласти війни», – не приховує наш герой.
Побачити та пройнятися філософією новокаховчанина вже можна і на виставках. Наразі в музеї Вишгорода представлена масштабна інсталяція з військових артефактів авторства Максима Кільдерова.
«Експозиція називається «Битва за Київ», – розказує митець. – Бо всі роботи виконані на тому, що залишилося після відступу російських військових з Київської області. Там усе: від гільз до залишків ракет. При цьому як українського походження, так і ворожого».
ЗАШИФРОВАНІ СЕНСИ
«Так, опа… Ай, клей гарячий…», – чуємо ми й одразу запитуємо, як у творчості Максима з’явився цей інструмент. Адже раніше митець працював виключно балончиками з фарбою та спеціальними маркерами.
«Усі великі відкриття робляться випадково. Так сталося і в мене. Це був «ляп» у роботі, який дав поштовх для чогось більшого, – сміється у відповідь Максим Кільдеров. – Я робив невелику інсталяцію з гільз, які склеював гарячим клеєм. І в мене випадково впала капля, яку чомусь не помітив. Уже покривши роботу фарбою – я виявив цей дефект. Однак це виглядало так прикольно, такий 3-Д ефект. І я подумав: а чому б не помалювати клейовим пістолетом та не розвинути все це в напрямку скульптингу? Ось так і догрався».
Тож тепер процес роботи над військовим артефактом для художника проходить так: надання фактури гарячим клеєм, покриття фоновим кольором, розмальовка окремих елементів додатковими відтінками.
Процес роботи над тубусами від РПГ
Що ж стосується сенсу зображених робіт, то це, як і раніше, залишається на власний розсуд аудиторії. Таким є фірмовим стиль новокаховчанина.
«Моя робота – це постійний фрістайловий процес: ніколи не знаєш, що вийде у фіналі. Я творю без ескізів, але без закладених сенсів все рівно не виходить. Без цього навіть працювати не цікаво. Тож або це буде концепція, яка зараз у мені на душі, або це буде вписана історія з тих подій, які відбуваються довкола мене», – зазначає Максим.
Ці слова вже через деякий час підтверджуються просто під час нашого інтерв’ю.
«Мені дуже подобається моя ідея з кавуновим камуфляжем. Це комбінація кольорів чорного, зеленого та красного. В ній уже виконано кілька тубусів та гільз. Хотілося би ще зробити таку форму. Пошити її зі шматків чи заморочитися, розписати вручну однотонну тканину акрилом для одягу, – мріє Максим. – Хоча зараз же актуальний сніжний камуфляж, поєднання чорного та білого. Точно! Треба повернутися до цієї історії та подумати над цим. Це буде цікаво для роботи…»
«Камуфляжі» Максима Кільдерова на тубусах від РПГ
Сьогодні ж художник має на меті запустити проєкт допомоги під кодовою назвою «300 гільз», у рамках якого він планує розписати для продажу 300 гільз калібру 5,52 міліметра.
«Ціна, ймовірніше, буде десь 50 доларів за одну штуку. Із цих 300 гільз кошти за 200 будуть поділені порівну на допомогу Новокаховській волонтерській організації Humanity та нашим військовим з міста. В останньому випадку поясню: це хлопці – новокаховчани, які воюють в різних підрозділах та на різних напрямках. Я з ними на зв’язку, і вони кажуть, що саме їм необхідно. Це може бути донат і на медицину, і на дрон, і на авто тощо».
Проєкт «300 гільз» Максима Кільдерова
ТВОРЧИЙ СЛІД У ВІННИЦІ
Наш герой ще довго може розповідати про свої ідеї, однак ми ненадовго вириваємо його з творчої атмосфери та дізнаємося про повсякденне життя. А саме – як сприйняла вимушеного переселенця громада Вінниці.
«Я не можу сказати, що в мене були з чимось проблеми. Напевно тому, що я не реєструюсь як переселенець, там взаємодія з владою чи місцевими волонтерами для отримання фінансової і гуманітарної допомоги. А я працюю зараз на Америку та Європу – можу самостійно закривати свої потреби. Навіть більше того, я ще й можу допомагати волонтерам у Новій Каховці та військовим із нашого міста, яких я знаю особисто. А взагалі я здебільше вдома перебуваю. Усе що мені потрібно – це місце для роботи та продуктова крамниця поруч», – ділиться Максим Кільдеров.
Чуємо шурхіт паперу та фразу Максима: «Ок, все нормально».
«Це я передивляюся тубуси, які проходили перевірку для отримання документації для вивозу їх із країни. Маю відправити ці роботи до Нідерландів. Для цього необхідно підтвердити, що це вже відстріляний військовий об’єкт. Він не може бути застосований повторно та не містить ніяких вибухонебезпечних елементів. Дивлюся, чи не заціпилась та не обдерлася десь фарба», – одразу ж пояснює художник.
Приклади військових робіт Максима Кільдерова
Та продовжуємо про Вінницю. Свій вибір міста новокаховчанин пояснює просто: це зручний з точки зору логістики центр. Відстань до всіх регіонів приблизно рівномірна й можна потягом дня доїхати майже всюди.
«А ще в місті класна арт-спільнота. Колеги постійно якісь проєкти мені «підганяють», а також ми разом щось нове створюємо», – додає Максим Кільдеров.
У такій творчій співпраці у Вінниці влітку з’явився мурал, присвячений рідному місту митця. Арочний перехід по одній з міських вулиць прикрасили написи різного кольору та розміру лише з одним словосполученням – Нова Каховка.
«Коли мені запропонували зробити цей проєкт, я певний час думав над концепцією, – ділиться Максим. – Хотілося розповісти про своє місто, бо про нього дійсно мало згадують у новинах. У ті дні в Новій Каховці стався перший «приліт» по житловому району, на жаль, із жертвами. І я зрозумів, що не хочу працювати через якісь алегорії, а зроблю це максимально прямо. Так і з’явилася ідея розписати стіни лише назвою населеного пункту. Це своєрідний крик: «Подивиться на це місто: воно існує! Там не просто війна, там окупація. Люди страждають фізично та морально…» Нині ж це ще й працює як нагадування, аби про мій дім не забували».
Мурал «Нова Каховка» у Вінниці
Та це не єдиний творчий слід художника у Вінниці. Його орендований будинок у місті вже став новою локацією для селфі та приводом жвавих обговорень у соціальних мережах. Це й не дивно, адже звичайний одноповерховий приватний будинок посеред житлового сектору тепер буквально «впадає в очі» всім перехожим. Паркан, стіни та навіть димар – усе, до чого дістала рука митця, розписане зашифрованими сенсами.
Розписаний будинок у Вінниці
«Мені попався класний хазяїн будинку. Я йому просто запропонував розмалювати «беспонтовий» паркан, і він погодився. Результат власника приголомшив, а через кілька тижнів він дав добро й на розпис будинку. Навіть сам притягнув драбину, аби я ще й димар зачепив. Бо дах я не планував робити взагалі: високо, і матеріал не той», – розповідає Максим Кільдеров.
У свою чергу власник будинку Андрій Гаврилов ділиться:
«Коли я побачив уперше паркан – добу не спав. Було важко погодитися на подальший розпис, бо це було дуже незвичайно. Але потім сподобалося і мені, і сусідам. Ці малюнки задовольняють всіх, тож я дав дозвіл творити Максиму далі».
Максим Кільдеров разом з Андрієм Гавриловим
Нам художник відкриває таємницю: прикрасив будинок і зсередини. Під творчий запал потрапили стіни, підлога, стеля та деякі меблі однієї з двох кімнат. Та вже незабаром інша кімната теж буде трансформована, запевняє митець.
Та попри шалений темп сьогоднішнього життя, Максим Кільдеров не приховує – мріє повернутися до Нової Каховки:
«Відчуття, що ти не можеш приїхати в будь-який момент додому, сковує внутрішньо. Це дуже складно усвідомлювати. Так, я буду розвиватися далі: шукати перспективи в нашій країні та закордоном. Але де б я не був – я завжди буду новокаховчанином і хочу мати можливість ВІЛЬНО жити на малій Батьківщині. Тому я дуже хочу, аби місто якнайскоріше було деокуповане. І я роблю для цього те, що можу!»
Before/After від Максима Кільдерова
Усі фото: khersontv.com
Тэги: