Марина Поліщук
«Історії стійкості херсонців має знати світ», – зазначає популярна українська телеведуча Тетяна Висоцька й ділиться черговим отриманим листом з Херсона.
Нагадаємо, журналістка СТБ Тетяна Висоцька – родом з Херсонщини. Від початку повномасштабного вторгнення на своїй сторінці в соцмережі вона веде рубрику #ХерсонськіГолоси, де ділиться історіями земляків.
«Щодня херсонський правий берег під обстрілами, а страждає три десятки селищ. Щодня – постраждалі від сафарі російськими дронами чи артилерії. Як кажуть мої земляки, «Нас планомірно знищують». По селах лишаються десятки людей замість сотень і тисяч. У самому Херсоні колись мешкало 300 тисяч людей. Торік у серпні місцева влада нарахувала 85 тисяч, і от цього квітня – лишається близько 65 тисяч людей. І це дуже немало як для прифронтової щільно обстрілюваної зони», – пише Тетяна Висоцька в новому дописі.
Телеведуча публікує короткий, але болісний лист жительки Херсона – бо «історії стійкості херсонців має знати світ».
Далі – пряма мова.
***
Дуже давно не писала, не було настрою зовсім. Постійні обстріли дуже погано впливають на мою музу.
Та змусив мене знов з’явитись з моїми міркуваннями маленький клаптик паперу, який я знайшла в дитячій курточці. Це згадка про перші дні війни, нерозуміння, що відбувається і що буде далі. Папірець – на всяк випадок, щоб був з малечею (онука) разом. Прізвище, ім’я, дата народження, телефони для зв’язку. Знайшла й розревілася, Господь милосердний, через що ми пройшли та продовжуємо йти.
Мені здається, що багато таких папірців час від часу будуть знаходити в дитячих речах по всій Україні. Це такий біль – тільки уявити, що можна розлучитися зі своєю дитиною. Жахливо, скільки дітей втратила Україна, і я радію щоразу, коли чую, що когось повернули додому.
Моя малеча зараз у безпеці, у вересні 22-го змогли виїхати, у них все добре, школа та садочок. Я залишаюсь у Херсоні – це моє місто сили. Хоча нас обстрілюють постійно і сафарі за людьми влаштовують, а місто все ж живе і живуть у ньому люди зі сталевими яйцями.
Багато людей повернулося, багато молоді бачу, дітки на майданчиках грають. На Плазі дядько с саксофоном виходить грати, біля ринку з баяном бачила дідуся. А які в нас діляночки біля будинків – це ж просто пісня! Стільки маків розквітло цього року, як ніколи.
Розмовляла з подружкою, у неї син закінчив 9 клас. Каже, якби не було зараз війни – був би випускний у школі, було би свято у дворі, кафе «Літо», був би «Макдональдз», була б «Фабрика». А що ми маємо? Випускний онлайн, друзі розʼїхалися, двору майже немає, «Літо» розбомбили, «Фабрику» та «Макдональдз» спалили. Забрали в наших дітей все.
Дуже хочу, щоб моє місто жило й розквітало, щоб люди нарешті зітхнули повними грудьми, щоб не боятися випустити дитину на дитячий майданчик. Та все ж моє місто на нулі продовжує жити.
Головне фото: ТСН.ua, фото в тексті: фейсбук/Тетяна Висоцька
